ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
 16. Згідно з чинним законодавством службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника установи чи організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Моряки, які перебували в рейсі за самостійно укладеним контрактом з іноземною компанією на належному їй судні, не вважаються такими, що виїжджали у службові відрядження за межі України
 17. Виплата державному службовцю надбавок, що входять до складу його заробітної плати, за наявності умов, передбачених відповідним нормативно-правовим актом, є обов’язком, а не правом державного органу
 18. Відповідно до загальних правил ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення може застосовувати орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника
 19. Рішення атестаційної комісії про невідповідність працівника займаній посаді у зв’язку з допущенням ним дисциплінарного проступку не може бути підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України, згідно з яким працівник може бути звільнений роботодавцем за неналежне виконання трудових обов’язків внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я, тобто за відсутності в цьому вини працівника
 20. У справі про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен перевірити його доводи про поважність причин відсутності на роботі. При цьому на підтвердження доказів про відсутність на роботі за станом здоров’я суд може взяти до уваги як медичні документи, так і інші докази, в тому числі показання свідків
 21. Звільнення з роботи за п. 3 ст. 41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення, і на правила його проведення не поширюються строки для застосування дисциплінарних стягнень, встановлені ст. 148 цього Кодексу
 22. Згідно зі ст. 252 КЗпП України не допускається (крім передбачених цією статтею винятків) звільнення за ініціативою роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, протягом двох років після закінчення виборних повноважень
 23. Для звільнення з ініціативи роботодавця працівника, якого обрано до складу обласного комітету професійної спілки, крім додержання загального порядку звільнення, передбаченого ст. 43 КЗпП України, необхідна також попередня згода цього профспілкового органу на звільнення
 24. Працівники, з якими підприємство відповідно до закону уклало письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, у разі незабезпечення з їх вини цілості майна, цінностей, переданих їм для зберігання або інших цілей, з цих підстав несуть повну відповідальність з урахуванням ступеня вини і конкретних порушень трудових обов’язків, допущених кожним з них, а не солідарну відповідальність
 25. При задоволенні заяви щодо зобов’язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок, що трапився з працівником на виробництві, у разі відмови у його складенні суд своїм рішенням зобов’язує відповідача скласти такий акт за встановленою формою, а розслідування і встановлення причин нещасного випадку та складення після цього акта про нещасний випадок належить до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку. Зміст складеного акта в разі незгоди з ним роботодавця або потерпілого може бути оскаржений в установленому порядку
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком