ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
 48-2001. Cуб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно оцінювати не тільки виходячи з показань винного, а й враховуючи сукупність усіх зібраних доказів: показання свідків, потерпілих про характер злочинних дій винного, причини їх припинення, знаряддя вчинення злочину, висновки судово-медичної експертизи про локалізацію і характер поранень тощо
 49-2001. Особа, яка в групі з іншими виконавцями, будучи попередньо об’єднана з ними єдиним умислом, вчинила частину дій, спрямованих на позбавлення життя потерпілого, підлягає кримінальній відповідальності за п. «і» ст. 93 КК України як співвиконавець цього злочину незалежно від наслідків своїх дій
 50-2001. Наслідки замаху на умисне вбивство повністю охоплюються статтями 17, 93 (або статтями 17, 94) КК України і додаткової кваліфікації як заподіяння тілесних ушкоджень не потребують.
Замах на згвалтування безпідставно визнано судом першої інстанції закінченим злочином, передбаченим ч. 3 ст. 117 КК
 51-2001. Визнаючи засудженого винним в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів (ч. 1 ст. 101, ч. 3 ст. 206 КК України), суд не взяв до уваги, що той робив прицільні постріли з вогнестрільної зброї в трьох потерпілих із близької відстані, що свідчить про наявність у його діях замаху на умисне вбивство трьох осіб з хуліганських мотивів
 52-2001. Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, неправильно кваліфіковано за ст. 94 КК України
 53-2001. Кваліфікуючи дії засудженого за ст. 94 КК України, суд не взяв до уваги, що він скористався правом на захист свого житла від протиправного втручання та протизаконного насильства з боку потерпілого, але при цьому обрав такий спосіб захисту, який не відповідав небезпечності посягання, тому зазначені дії перекваліфіковано на ст. 97 КК
 54-2001. За необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при необхідній обороні, а також перевищенні її меж кримінальна відповідальність не передбачена
 55-2001. Відповідальність за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 104 КК України) настає лише у випадку, коли винним здійснюється захист, що не відповідає небезпечності посягання або обстановці, яка склалася
 56-2001. Конфлікт, що виник із приводу неповернення продавцем грошей за несвіжі журнали, в процесі якого винна особа завдала йому фізичного болю, неправильно розцінено як хуліганство
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком