Верховний Суд України
46. Відповідно до ст. 399 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи

Апеляційний суд Запорізької області вироком від 8 червня 2006 р. засудив З. за ч. 2 ст. 368 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на п’ять років позбавлення волі з позбавленням на три роки права обіймати посади судді в органах судової влади без конфіскації майна.

На підставі статей 75, 76 КК З. звільнено від відбування основного покарання з умовою, що вона протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину, і покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

Постановлено повернути Н. диктофон і 450 доларів США, а відео та аудіокасети зберігати при справі.

З. визнано винною в тому, що вона, працюючи суддею, як службова особа, яка займала відповідальне становище, 5 червня 2003 р. о 10-й годині 45 хвилин у своєму службовому кабінеті при пособництві секретаря суду отримала як хабар 450 доларів США від Н. за призначення її сину М. за ч. 1 ст. 309 КК не пов’язаного з позбавленням волі покарання при розгляді кримінальної справи, яка перебувала в її провадженні.

У касаційному поданні і доповненні до нього прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушив питання про скасування вироку щодо З. через м’якість призначеного їй покарання і направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначив, що суд, призначаючи засудженій покарання із застосуванням статей 69 та 75 КК, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину і грубо порушив вимоги ст. 399 КПК, згідно з якою вказівки суду касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи видно, що раніше — 1 вересня та 5 грудня 2005 р. — Апеляційний суд Запорізької області як суд першої інстанції засудив З. за ч. 2 ст. 368 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу та звільнив її від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК.

При розгляді справи в касаційному порядку Верховний Суд України зазначені вироки скасував відповідно 1 березня 2005 р. та 30 березня 2006 р. за м’я­кістю призначеного засудженій покарання, а справу було направлено на новий судовий розгляд.

Проте при черговому розгляді справи Апеляційний суд Запорізької області як суд першої інстанції знову засудив З. за ч. 2 ст. 368 КК за тим же обсягом обвинувачення і призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, звільнивши засуджену від його відбування з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК. Оскільки відповідно до положень ст. 399 КПК вказівка суду, який розглядав справу в касаційному порядку, є обов’язковою для суду першої інстанції при повторному розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні вироку щодо З. суд першої інстанції допустив грубе порушення кримінально-процесуального закону.

У зв’язку з тим, що призначене З. покарання за м’якістю не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Запорізької області від 8 червня 2006 р. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.

<p>
© Верховний Суд України, 2013