Верховний Суд України
44. Відповідно до ст. 64 КПК при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягає доказуванню, серед іншого, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину)

Апеляційний суд Харківської області вироком від 27 червня 2006 р. засудив Д. та Л. кожного за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК на 15 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 цього Кодексу — на три роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 — на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 зазначеного Кодексу за сукупністю злочинів остаточно — на 15 років позбавлення волі (крім того, Д. було засуджено на один рік обмеження волі за ч. 1 ст. 357 КК).

Суд також постановив стягнути солідарно із засуджених на користь потерпілої Х. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 4 тис. 712 грн та 200 тис. грн та з кожного із засуджених у дохід держави по 1 тис. 540 грн судових витрат.

Засуджених визнано винними у вчиненні таких злочинів.

На початку лютого 2006 р. за пропозицією Д. останній та Л. домовилися вбити Х.

Із цією метою вони, не маючи дозволу на носіння холодної зброї, взяли із собою два ножі, що були такою зброєю, заманили Х. в лісовий масив, де приблизно о 21-й годині 40 хвилин за попередньою змовою між собою, діючи з особливою жорстокістю, умисно позбавили життя потерпілого: завдали йому ножами численних ударів у різні частини тіла та перерізали ножем горло.

Після вбивства злочинці викрали з кишені одягу Х. належний йому паспорт, який Д. умисно пошкодив, вирвавши з нього кілька аркушів.

На вирок було подано такі касаційні скарги.

Засуджений Л. та його захисник у своїх скаргах наводили доводи про те, що суд необґрунтовано визнав Л. винним у вчиненні ним убивства з особливою жорстокістю, при призначенні покарання не взяв до уваги ролі засудженого, який не був організатором та ініціатором злочину, його щире каяття і позитивні характеристики. Вони просили змінити вирок: виключити з нього кваліфікацію дій Л. за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, пом’якшити покарання та зменшити суму відшкодування моральної шкоди.

Засуджений Д. та його захисник вказували у скаргах на неповноту та необ’єктивність судового слідства, помилковість висновку суду про вчинення Д. вбивства Х. з особливою жорстокістю, те, що при призначенні покарання суд не врахував щире каяття засудженого і його позитивні характеристики. Крім того, зазначили, що рішення у частині стягнення суми моральної шкоди необґрунтоване. Вони просили врахувати наведені обставини під час судового розгляду і постановлення рішення судом касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 64 КПК при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Як убачається із матеріалів справи, зазначені вимоги закону суд не додержав.

Так, органи досудового слідства в постановах про притягнення Д. та Л. як обвинувачених і в обвинувальному висновку послалися на те, що зловмисники з метою вбивства Х. на початку лютого 2006 р. вступили у попередню змову між собою, тоді ж розробили спільний план дій, а безпосередньо злочини, пов’язані із незаконним носінням холодної зброї, умисним убивством Х., протиправним заволодінням і пошкодженням його паспорта, вчинили у вказаний в названих процесуальних документах вечірній час 17 лютого 2006 р.

Однак у мотивувальній частині вироку, яка містить визнане доведеним формулювання обвинувачення Д. та Л. у вчиненні ними злочинів, за які їх засуджено, суд не вказав конкретної дати, місця і року, коли Д. та Л. вчинили вказані злочини.

Тобто суд не встановив і не зазначив у мотивувальній частині вироку часу вчинення засудженими злочинів, чим допустив порушення вимог статей 64 та 334 КПК, що свідчить про неповноту судового слідства.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Харківської області від 27 червня 2006 р. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.
© Верховний Суд України, 2013