Верховний Суд України
21. Cпір, що виник з публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень — державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель (урядового органу державного управління, який діє у складі Державного комітету України по земельних ресурсах), котрий реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції (у тому числі з видачі обов’язкових для виконання приписів із питань використання й охорони земель та дотримання вимог земельного законодавства), є публічно-правовим, і його вирішення належить до компетенції адмі­ністративних судів

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2006 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у письмовому провадженні справу за скаргою Трайніної О.В. на дії державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві Фінчука О.А. (далі — державний інспектор) за скаргою Трайніної О.В. про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 р., в с т а н о в и л а:

У травні 2005 р. Трайніна О.В. звернулась до суду зі скаргою на дії дер­жавного інспектора у зв’язку з видачею їй як директору ТОВ «Фірма “Київ-Авто”» (далі — ТОВ) припису від 1 квітня 2005 р. № 236/39 про приведення використання земельної ділянки по просп. Броварському, 31 у м. Києві у відповідність із вимогами земельного законодавства.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2005 р. скаргу задоволено — визнано неправомірними дії державного інспектора з видачі директору ТОВ Трайніній О.В. припису від 1 квітня 2005 р. № 236/39 щодо земельної ділянки по просп. Броварському, 31 у м. Києві та скасовано обов’язок, покладений на Трайніну О.В. приписом дер­жавного інспектора, про приведення використання зазначеної земельної ділянки у відповідність із вимогами земельного законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2005 р. апеляційну скаргу відповідача задоволено частково — рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2005 р. скасовано, а провадження у справі за скаргою Трайніної О.В. на дії державного інспектора закрито, оскільки вказаний спір віднесено до компетенції гос­по­дар­сько­го суду.

Не погоджуючись із цією ухвалою, Трайніна О.В. подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 р. Трайніній О.В. у відкритті касаційного провадження відмовлено та повернено касаційну скаргу. При цьому суд в ухвалі зазначив, що державний інспектор при видачі директору ТОВ припису від 1 квітня 2005 р. № 236/39 про усунення виявлених при перевірці порушень не здійснював владних управ­лінських функцій, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

29 березня 2006 р. Верховним Судом України допущено до розгляду в порядку провадження за винятковими обставинами скаргу Трайніної О.В., яка порушує питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 р. та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Розглянувши скаргу Трайніної О.В. про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовт­ня 2005 р., колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок суду касаційної інстанції про непідсудність йому цієї справи не відповідає вимогам процесуального закону і є помилковим.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження та повертаючи касаційну скаргу Трайніній О.В., Вищий адміністративний суд України виходив із того, що спір між Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві та ТОВ (керівником якого є Трайніна О.В.) виник із приводу цільового використання ТОВ земельної ділянки, тобто із земельних відносин, а отже, державний інспектор при проведенні перевірки використання земельної ділянки та складанні припису про усунення виявлених порушень виконував свої службові обов’зки і ніяких владних управлінських функцій не здійснював.

Однак із цим висновком суду касаційної інстанції не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справа адміністративної юрисдикції — це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому зазначені функції повинні здійснюватися суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з п. 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1958 (далі — Положення) Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі — Держземінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Державного комітету України по земельних ресурсах і йому підпорядковується.

Держземінспекція організує і здійснює державний контроль за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення (абз. 4 підпункту 1 п. 4 Положення).

Пунктом 5 Положення передбачено, що Держземінспекція та державні інспектори в межах своїх повноважень мають право давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 10 Закону від 19 червня 2003 р. № 963-ІV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень.

Пунктом 2.1 Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвер­дженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 р. № 67*, передбачено, що припис — це обов’язкова для виконання письмо­ва вимога державного інспектора, яка видається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення земельного законодавства та усунення його наслідків.

Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що державний інспектор Держземінспекції є службовою (посадовою) особою органу державного управління та суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведене дає підстави для віднесення цього спору до адміністративної юрисдикції.

З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 р. у зв’язку з порушенням норм процесуально­го права підлягає скасуванню, а справа — направленню до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

З огляду на викладене та керуючись ст. 235, статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а:

Скаргу Трайніної О.В. задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2005 р. скасувати, справу направити до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги Трайніної О.В.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.
__________________________________
* Зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 р. за № 340/8939.
© Верховний Суд України, 2013