Верховний Суд України
43. Недодержання судом першої інстанції вимог п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК, на що апеляційний суд уваги не звернув, потягло скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування

Харківський районний суд Харківської області вироком від 10 листопада 2004 р. засудив Г. за ч. 4 ст. 296 КК на чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 цього Кодексу до покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді одного року позбавлення волі і за сукупністю вироків призначив йому остаточне покарання у виді п’яти років по­збавлення волі.

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 22 вересня 2005 р. зазначений вирок залишив без змін.

Г. визнано винним у тому, що він 14 липня 2004 р. приблизно о 15-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, прийшов до будинку сім’ї К., де, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, погрожував ножем К.І., а коли К. вихопив ніж з рук Г., останній заподіяв йому легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений посилався на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, порушення його права на захист та інших вимог кримінально-процесуального закону. Г. вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та їх недоведеність, внаслідок чого суд не дав належної оцінки зазначеним обставинам і неправильно застосував кримінальний закон. Враховуючи викладене, засуджений просив скасувати постановлені щодо нього судові рішення і направити справу на додаткове розслідування.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України частково задовольнила її з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи, органи досудового слідства пред’явили Г. обвинувачення за ч. 3 ст. 187 КК у вчиненні ним розбійного нападу на сім’ю К. з проникненням у житло. Саме за цим обвинуваченням справа надійшла до суду першої інстанції.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, під час судового слідства в порядку ст. 277 КПК виніс постанову про зміну пред’явленого Г. обвинувачення та перекваліфікацію його дій з ч. 3 ст. 187 на ч. 4 ст. 296 КК.

Суд, розглянувши справу по суті, визнав Г. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.

Однак суд не взяв до уваги тієї обставини, що у матеріалах розглядуваної справи є не скасована в установленому законом порядку постанова слідчого від 20 серпня 2004 р., якою в порушенні кримінальної справи щодо Г. за ст. 296 КК за фактом нападу на сім’ю К. було відмовлено за відсутністю в його діянні складу злочину.

Таким чином, у справі допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК, згідно з яким кримінальну справу не можна порушити, а порушена справа підлягає закриттю, якщо про відмову в порушенні справи за тим ж фактом є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

Оскільки зазначене порушення закону залишилось поза увагою апеляційного суду, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 вересня 2005 р. скасувала і направила справу на нове розслідування.
© Верховний Суд України, 2013