Верховний Суд України
18. Розмір річної плати за ліцензію на право імпорту, експорту й оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами визначається нормою Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», чинною на момент настання строку такої сплати. Оскільки розмір чергової річної плати збільшено законодавцем до настання періоду, в якому позивач мав здійснювати ліцензований вид діяльності, додатково сплачена за продовження дії ліцензії сума не є надмірно сплаченою і не підлягає поверненню

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2006 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України (далі — Департамент ДПА) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2006 р. у справі за позовом ТОВ «РІК» (далі — ТОВ) до ДПІ у м. Чернігові (далі — ДПІ), Управління Державного казначейства в Чернігівській області (далі — УДК) та Департаменту ДПА про стягнення надміру сплаченої плати за ліцензію в сумі 75 тис. грн, у с т а н о в и л а:

У червні 2005 р. ТОВ звернулося до суду зі згаданим позовом і просило повернути йому з державного бюджету 75 тис. грн, надміру сплачених за продовження дії ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами на період із 28 квітня 2005 р. до 28 квітня 2006 р.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10 серпня 2005 р., залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2006 р., позов задоволено.

У скарзі Департамент ДПА порушує питання про перегляд за винятковими обставинами і скасування всіх ухвалених у справі судових рішень у зв’язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме ст. 15 Закону від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон № 481/95-ВР).

Скарга Департаменту ДПА підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ТОВ отримало ліцензію на оптову торгівлю тютюновими виробами, строк дії якої визначено з 28 квітня 2001 р. до 28 квіт­ня 2006 р. Позивач 28 березня 2005 р. сплатив до державного бюджету черговий щорічний платіж за ліцензію (на період із 28 квітня 2005 р. до 28 квітня 2006 р.) в розмірі, передбаченому чинним на день сплати законодав­ством, — 50 тис. грн. На вимогу Департаменту ДПА позивач доплатив за продовження дії ліцензії ще 75 тис. грн на підставі Закону від 25 березня 2005 р. № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бю­джет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі — Закон № 2505-IV), згідно з яким розмір річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами збільшено з 50 тис. грн до 125 тис. грн.

Задовольняючи позов ТОВ про повернення 75 тис. грн як надмірно сплачених до державного бюджету, суди виходили з того, що сплата позивачем чергового платежу за ліцензію в розмірі, передбаченому чинним на момент сплати законодавством, і зарахування коштів до державного бюджету до набуття чинності законом, яким змінено розмір річної плати за ліцензію, дає право позивачу на подовження дії ліцензії на відповідний період без будь-яких додаткових умов.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій. Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п’ять років, плата за них справляється щорічно. Сплата чергового платежу за ліцензії здійснюється у розмірах, установлених цим Законом, і справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензій.

Отже, ст. 15 Закону № 481/95-ВР визначено порядок справляння чергових щорічних платежів за ліцензії, який є обов’язковим до виконання усіма учасниками правовідносин, що виникають у ході реалізації зазначеної вище норми закону.

Механізм реалізації ст. 15 Закону № 481/95-ВР визначено Положенням про порядок видачі ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 р. № 500 (далі — Положення).

Згідно з п. 16 Положення плата за ліцензію вноситься щороку, відмітка про внесення плати на наступний період проставляється на оригіналі ліцензії на підставі поданих документів, які підтверджують факт надхо­дження до державного бюджету коштів. Без такої відмітки дія ліцензії зупиняється.

Відповідно до спільного листа Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України та Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 6 листопада 1996 р. № 10-308 строк чергової річної сплати за ліцензію настає через 12 місяців із дня її видачі.

Аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що розмір річної плати за ліцензію на право імпорту, експорту й оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на наступний період визначається Законом № 481/95-ВР, чинним на момент настання строку такої плати.

31 березня 2005 р. набув чинності Закон № 2505-IV, яким внесено зміни та доповнення до Закону № 481/95-ВР. Зокрема, згідно з розд. 10 Закону № 2505-IV підвищено розмір річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами з 50 тис. грн до 125 тис. грн.

Отже, чергову річну плату за ліцензію законодавчо збільшено з 31 бе­рез­ня 2005 р., тобто до настання періоду, в якому позивач мав здійснювати ліцензований вид діяльності (з 28 квітня 2005 р.); до того ж він звернувся до Департаменту ДПА із заявою про подовження терміну дії ліцензії раніше встановленого законодавством терміну. Тому вимоги Департаменту ДПА додатково сплатити 75 тис. грн є правомірними, у зв’язку з чим ця сума плати за ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами не є надмірно сплаченою.

<p>Таким чином, ухвали Вищого адміністративного суду України й апе­ляційного суду, а також рішення суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню.

Враховуючи те, що фактичні обставини судовими інстанціями встановлено повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів постановляє нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 242, 243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а:

Скаргу Департаменту ДПА задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2006 р., ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 р. та рішення Господарського суду Чернігівської області від 10 серпня 2005 р. скасувати, а в позові ТОВ до ДПІ, УДК та Департаменту ДПА про стягнення надміру сплаченої плати за ліцензію в сумі 75 тис. грн відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.
© Верховний Суд України, 2013