Верховний Суд України
40. Незаконне заволодіння наркотичними засобами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 цього Кодексу

Апеляційний суд Запорізької області вироком від 30 березня 2006 р. засудив У.: за ч. 3 ст. 308 КК — на дев’ять років позбавлен­ня волі з конфіскацією всього майна; за п. 6 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу — на 12 ро­ків позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 1 ст. 185 КК — на три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 309 названого Кодексу — на три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 307 КК — на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією всьо­го майна.

На підставі ст. 70 КК засудженому остаточно призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

З У. також постановлено стягнути на користь Г. 1 тис. 525 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

У. засуджений за вчинення таких злочинів.

28 липня 2005 р. він, перебуваючи в будинку, з метою заволодіння наркотичними засобами, вчинив напад на проживаючу там О. і задушив її електричним шнуром. Смерть потерпілої настала від механічної асфіксії.

Після цього У. заволодів особливо небезпечним наркотичним засобом — опієм ацетильованим. Потім він вчинив крадіжку 5 тис. грн та мобільного телефону вартістю 270 грн, які належали О.

29 липня 2005 р. У. в своєму будинку збув Є. медичний шприц об’ємом 2 мілілітри, заповнений опієм ацетильованим.

У цей день при виїзді з міста машину, в якій перебували У. та Є., зупинили працівники міліції і при огляді в ній виявили: опій ацетильований вагою 2,044 грама та 5,7 грама сухої суміші — особливо небезпечного наркотичного засобу — каннабісу, який він зберігав без мети збуту.

У касаційній скарзі засуджений У. зазначив, що суд при призначенні йому покарання не врахував того, що він є єдиним годувальником у сім’ї, з ним проживає мама, яка хворіє, він повністю визнав свою вину, у зв’язку з чим просив пом’якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого У., який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора про необхідність часткового задоволення цієї скарги, виключення повторності за ч. 2 ст. 307, а також ч. 2 ст. 309 та перекваліфікацію на ч. 1 ст. 309 КК і призначення за вказаною статтею покарання у виді двох років позбавлення волі, а в решті залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та ознайомившись з наведеними у касаційній скарзі доводами, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з та­ких підстав.

Висновок суду про винність засудженого в учиненні злочинів за обставин, названих у вироку, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом, зокрема, показаннями самого У. на початку досудового слідства, під час допиту як підозрюваного, при відтворенні обстановки й обставин події та викладених у явці з повинною, у яких він визнав себе винним у вчиненні зазначених злочинів, його ж частковими показаннями у судовому засіданні; показаннями свідків С. та М., які впізнали флакон з-під медикаментів, вилучений у засудженого, як такий, що належав потерпілій О., у якої вони постійно придбавали наркотичні засоби; свідків Є. та С. про їх поїздку з У. в м. Бердянськ за наркотичними засобами; даними протоколу огляду місця події про виявлення трупа О.; протоколом огляду автомобіля, у ході якого були виявлені наркотичні засоби; даними огляду електричного шнура; висновками судово-медичної експертизи про те, що смерть О. настала внаслідок здавлювання її шиї петлею, що викликало механічну асфіксію; висновками судово-хімічної експертизи про те, що рідина коричневого кольору, виявлена при огляді автомобіля, є розчином особливо небезпечного наркотичного засобу — ацетильованого опію.

Винність У. в учиненні зазначених злочинів підтверджується також іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, і не оспорюється у касаційній скарзі.

Апеляційний суд усебічно, повно й об’єктивно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку, а дії засудженого У. за ч. 3 ст. 308, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 307 (за кваліфікуючою ознакою «особливо небезпечний наркотичний засіб») КК кваліфікував правильно.

Разом з тим дії У. підлягають перекваліфікації з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК, оскільки відповідно до роз’яснень, наведених в абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», незаконне заволодіння наркотичними засобами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 цього Кодексу.

У зв’язку з цим дії У. необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК, оскільки за таких обставин у його діях повторності немає, а зберігання ним наркотичних засобів у великих розмірах йому в вину не ставилося.

З урахуванням наведеного виключенню з обвинувачення У. підлягає також така кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 307 КК, як вчинення повторного злочину.

Що стосується покарання, яке суд обрав У., то воно призначене йому з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, даних про його особу, а також усіх обставин справи, в тому числі й тих, на які він посилався у касаційній скарзі.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2006 р. змінила: виключила з обвинувачення кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 307 КК (повторність вчинення злочину), перекваліфікувала дії засудженого з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 цього Кодексу і призначила У. за цим законом два роки по­збавлення волі.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 308, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 цього Кодексу, У. призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

У решті вирок залишено без змін.
© Верховний Суд України, 2013