Верховний Суд України
15. Невідповідність резолютивної частини рішення, проголошеного в судовому засіданні, резолютивній частині повного рішення, є порушенням ст. 218 ЦПК, оскільки призводить до невизначеності предмету апеляційного перегляду, і відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 цього Кодексу дає підставу для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд

У березні 2005 р. Ж. звернулася в суд із позовом до К. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної їй пожежею, що сталася з вини відповідача.

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 12 жовтня 2005 р. позов задовольнив. Ухвалою від 8 грудня того ж року Апеляційний суд м. Києва рішення суду першої інстанції скасував і передав справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі Ж. просила скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на необґрунтованість цієї ухвали і порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 218 ЦПК після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити його за винятком випадків, прямо передбачених у законі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з передачею справи на новий розгляд, апеляційний суд правильно виходив з того, що резолютивна частина рішення, проголошеного 12 жовтня 2005 р., має інший зміст, ніж відповідна частина повного рішення, а це є неприпустимим, оскільки призводить до невизначеності предмету апеляційного перегляду, і відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК дає підставу для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд.

Правильним є висновок апеляційного суду і щодо безпідставного застосування судом першої інстанції норм ЦК 2003 р., оскільки, як установлено судом, шкода позивачці була заподіяна в березні 2002 р., а згідно з п. 1 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Кодексу він набрав чинності з 1 січня 2004 р.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 336, п. 1 ст. 342, п. 5 ч. 1 ст. 344 ЦПК, касаційну скаргу Ж. відхилила і залишила ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2005 р. без змін.
________________________________________________________
* У розділі «Рішення в адміністративних справах» публікуєть­ся повний текст судових рішень із незначною редакційною правкою
© Верховний Суд України, 2013