Верховний Суд України
31. Відповідно до статей 949, 951 ЦК на зберігача покладається обов’язок зберегти та повернути річ, яка передавалась на зберігання, а в разі неможливості цього — сплатити її вартість

У серпні 2005 р. АТ «Інтерстіл» подало до Господарського суду Одеської області позов до ТОВ «Новотех-Термінал» про стягнення 197 тис. 402 доларів США. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проходження належного позивачу вантажу (чавун) через Одеський морський торговельний порт була втрачена його частина вагою 598,731 тонни вартістю 197 тис. 402 долари США. Комплекс робіт, пов’язаних із обробкою вантажу в порту, здійснювався відповідачем, тому позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 950 та п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК просив стягнути з нього збитки.

14 вересня 2005 р. ТОВ «Новотех-Термінал» подало до суду зустрічний позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення з АТ «Інтерстіл» 100 тис. грн моральної шкоди та визнання відомостей, наведених в позовній заяві позивача, недостовірними та такими, що порочать ділову репутацію відповідача.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 27 жовтня 2005 р. з метою всебічного розгляду справи залучив до участі у справі підприємство з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна».

Господарський суд Одеської області рішенням від 23 грудня 2005 р. позов АТ «Інтерстіл» до ТОВ «Новотех-Термінал» і підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» (третя особа — ТОВ «Інтерпак ЛТД») про стягнення 197 тис. 402 доларів США задовольнив частково: постановив стягнути з ТОВ «Новотех-Термінал» на користь позивача 170 тис. 32 долари США боргу. У частині задоволення позову про стягнення 27 тис. 370 доларів США відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Новотех-Термінал» до АТ «Інтерстіл» про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 тис. грн відмовлено.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 7 лютого 2006 р. вказане рішення суду залишив без змін.

Ці рішення та постанова мотивовані тим, що перебування чавуну масою 16 тис. 603 тонни на зберіганні у відповідача підтверджується залізничними накладними та актами приймання вантажу від залізниці, складеними самим відповідачем, і підписаними інвентаризаційними відомостями прийняття відповідачем від підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» чавуну в кількості 365 тонн. Фактичне відвантаження чавуну у кількості 16 тис. 4 тонни підтверджується даними, зазначеними у коносаментах, які капітан судна видав позивачу. Різниця маси чавуну, що був на зберіганні у відповідача та відвантажений на експорт, є втратою майна, відповідальність за яку несе відповідач, відповідно до покладених на нього обов’язків за договором, укладеним із представником фактичного вантажовласника. У задоволенні зустрічного позову відмовлено з огляду на недоведеність порушеного права.

Вищий господарський суд України постановою від 20 квітня 2006 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 р. і рішення Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2005 р. скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на те, що суди не встановили правову відповідальність відповідача перед позивачем. Суди, приймаючи як належний доказ оригінал коносамента, не дали правової оцінки існуванню різних коносаментів на перевезення одного і того ж вантажу, дані яких щодо відправника та одержувача вантажу не збігаються, що є порушенням розд. 5 ГПК.

У касаційній скарзі АТ «Інтерстіл» просило скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20 квітня 2006 р. та залишити без змін по­станову Одеського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 р. і рішення Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2005 р. Посилання зроблені на те, що Вищий господарський суд України на порушення вимог ч. 2 ст. 111<sup>7</sup> ГПК здійснив переоцінку доказів. Суди першої та апеляційної інстанцій не посилались на дані коносаментів як на безумовний доказ нестачі вантажу.

Верховний Суд України ухвалою від 6 липня 2006 р. порушив провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2006 р.

Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Інтерстіл» та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України послався на те, що відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транс­портної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)). Перевізник зобов’язаний видати відправнику за його бажанням кілька примірників коносамента тотожного змісту (ст. 139 КТМ). Як на підставу вимог про стягнення вартості не збереженого відповідачем вантажу позивач посилається на дані «оригіналу» коносамента, які відрізняються від даних «необоротного» коносамента. Саме «необоротний» коносамент був складовою документів, наданих для митного оформлення. Господарські суди, приймаючи як належний доказ «оригінал» коносамента, не дали правової оцінки існуванню різних коносаментів на перевезення одного і того ж вантажу, дані яких щодо відправника та одержувача вантажу не збігаються, що є порушенням розд. V ГПК.

Висновки, зроблені касаційною інстанцією, не відповідають вимогам закону та суперечать даним, що містяться в матеріалах справи.

У листопаді 2004 р. позивач — АТ «Інтерстіл» — придбав чавун, який через Одеський морський торговельний порт мав експортуватися за межі країни.

Відповідно до договору від 14 лютого 2003 р. ТОВ «Інтерпак ЛТД» надавало АТ «Інтерстіл» послуги з транспортного експедирування експортних вантажів в Одеському морському торговельному порту.

За умовами договору ТОВ «Інтерпак ЛТД» не відповідало за збереження вантажів. В його обов’язки входило ведення оперативного обліку вантажів, перевірка правильності товаросупровідної документації, надання вантажних доручень тощо.

За залізничними накладними згідно з відповідними актами відповідач прий­няв спірний вантаж чавуну у кількості 16 тис. 238 тонн.

Інша частина — 365 тонн чавуну — отримана під час приймання вантажу по складу № 26 від підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна». У зв’язку з припиненням 13 жовтня 2004 р. договору про оренду рухомого та нерухомого майна, укладеного між Одеським морським торговельним портом та підприємством з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна», складські робітники цього підприємства передали ТОВ «Новотех-Термінал» вантажі, що знаходились на складі № 26, у тому числі й залишок чавуну вагою 365 тонн.

Факт наявності та передачі вантажу, зокрема і 365 тонн чавуну, підтверджується інвентаризаційною відомістю експортних вантажів по складу № 26, складеною під час передачі складу матеріально-відповідальними особами підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» та ТОВ «Новотех-Термінал», а також даними комерційного відділу Одеського морського торговельного порту про залишки вантажів на ППК-4 порту станом на 13 жовт­ня 2004 р. З інвентаризаційної відомості вбачається, що її підписала та сама особа, прізвище якої значиться в наданому ТОВ «Новотех-Термінал» акті загальної форми.

Перевалка вантажу в порту проводилась на причалах 22, 25 і 26 силами та засобами стивідорної компанії ТОВ «Новотех-Термінал».

4 грудня 2004 р. чавун у кількості 16 тис. 4 тонни відповідач завантажив на судно, а сюрвеєрська компанія «ВSI INSPECTORATE» здійснила контрольні заміри маси вантажу по осадці судна та зробила звіт по кількості завантаженого вантажу, який становив 16 тис. 4 тонни.

Після встановлення маси вантажу трюми судна було опечатано з метою проведення повторного контрольного заміру маси вантажу по осадці судна в порту призначення.

У порту призначення — Більбао, Іспанія — повторно проведено контрольні заміри маси вантажу по осадці судна і підтверджено результати замірів, отриманих в Одеському порту, про що складено відповідний звіт.

За таких обставин утворилась нестача 598 тонн чавуну вартістю 330 доларів США за одну тонну на загальну суму 197 тис. 402 долари США.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо отримання 365 тонн чавуну по складу № 26 від підприємства з іноземною інвестицією «Айронімпекс-Україна» підтверджуються залізничними накладними, відповідними актами приймання вантажу від залізниці на 16 тис. 238 тонн, інвентаризаційною відомістю експортних вантажів по складу № 26 і даними комерційного відділу Одеського морського торговельного порту.

Крім того, відповідно до договору від 14 жовтня 2004 р. з перевалювання екс­портної металопродукції, укладеного між ТОВ «Інтерпак ЛТД» і ТОВ «Новотех-Термінал», саме на останнє як на виконавця покладені зобов’язання вивантажування із вагонів та інших транспортних засобів вантажів, що надходять на експорт/імпорт, а також приймання від залізниці вантажів по кількості і якості згідно з правилами, включаючи оформлення актів загальної форми у випадку розбіжностей між вказаними у документах і фактично отриманими, оформлення документів на прийняту кількість вантажу, здійснення завантаження вантажу.

Відповідно до листа ТОВ «Інтерпак ЛТД» на адресу ТОВ «Новотех-Термінал» вантаж — 365 тонн чавуну — належить АТ «Інтерстіл», і при завантаженні його відповідачем на судно будуть оформлені відповідні документи.

Експедитор спірного вантажу ТОВ «Інтерпак ЛТД» за дорученням власника 14 жовтня 2004 р. уклав з відповідачем договір на перевалку вантажів. Заперечень щодо фактичної наявності недостачі на складі відповідач не надав. Навпаки, рахунок від 14 жовтня 2004 р., в тому числі за зберігання чавуну, був виставлений і оплачений на всю кількість вантажу — 16 тис. 603 тонни. Решту вантажу відповідач отримував від залізниці самостійно, про що були видані відповідні приймальні акти.

Згідно зі ст. 11 ЦК цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші юридичні факти. Відповідно до статей 949, 951 ЦК на зберігача покладається обов’язок зберегти та повернути річ, яка передавалось на зберігання, а в разі неможливості — сплатити її вартість.

Посилання касаційної інстанції на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи як належний доказ «оригінал» коносамента, не дали правової оцінки існуванню різних коносаментів на перевезення одного і того ж вантажу, дані яких не збігаються, є безпідставним.

Суд не врахував, що кількість отриманого відповідачем чавуну, як зазначалось вище, підтверджується відповідними актами та інвентаризаційною відомістю експортних вантажів по складу № 26, а також відповідними даними комерційного відділу Одеського морського торговельного порту.

Наведене свідчить, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи і належним чином дали оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи.

За цих обставин у Вищого господарського суду України не було законних підстав для скасування рішення місцевого господарського суду і постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 11117—11121 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу АТ «Інтерстіл» задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 20 квітня 2006 р. скасувала, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 р. залишила в силі.
© Верховний Суд України, 2013