Верховний Суд України
34. Обставини, встановлені при розслідуванні кримінальної справи, що спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення і не могли бути відомі позивачеві та суду на час розгляду справи, є нововиявленими

У вересні 2002 р. ЗАТ «Управління будівництва Рівненської атомної електростанції» (далі — Управління) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ «Металургійний комбінат “Азовсталь”» (далі — ВАТ «МК “Азовсталь”»), корпорації «Укренергосервіс» і ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”» (далі — ДП НАЕК «Енергоатом») про ви­знання векселів недійсними як таких, що не мають вексельної сили та відновлення боргових зобов’язань.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що векселі, видані ДП НАЕК «Енерго­атом» в рахунок погашення заборгованості перед Управлінням через Від­о­кремлений підрозділ цього підприємства «Рівненська атомна електростанція», складені векселедавцем — емітентом ВАТ «МК “Азовсталь”» — всього на суму 10 млн грн не відповідають вимогам Правил виготовлення і використання вексельних бланків (затверджені постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10 вересня 1992 р. № 528), а саме: підписані особами без зазначення їх посадового становища і завірені печаткою фінансового відділу юридичної особи, а не печаткою під­приємства-векселедавця.

ВАТ «МК “Азовсталь”» позов підтримало.

Корпорація «Укренергосервіс» відзиву на позовну заяву не надала.

ДП НАЕК «Енергоатом» проти позову заперечило, посилаючись на відповідність векселів вимогам законодавства.

Господарський суд м. Києва рішенням від 23 жовтня 2002 р., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17 лю­того 2003 р. та Вищого господарського суду України від 17 липня цього ж року, позов задовольнив.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 5 жовтня 2005 р. заяву ДП НАЕК «Енергоатом» про перегляд за нововиявленими обставинами зазначеного рішення Господарського суду м. Києва залишив без задоволення, а вказане рішення — без змін.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 19 грудня 2005 р. названі ухвалу Господарського суду м. Києва і рішення Господар­ського суду м. Києва скасував та в задоволенні позову відмовив.

Вищий господарський суд України постановою від 11 квітня 2006 р. цю постанову Київського апеляційного господарського суду скасував, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 5 жовтня 2005 р. залишив у силі.

22 червня 2006 р. Верховний Суд України за касаційною скаргою ДП НАЕК «Енергоатом» порушив касаційне провадження з перегляду вказаної постанови Вищого господарського суду України. Скаргу мотивовано виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах і порушенням судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В основу постанови Вищого господарського суду України покладено висновки про те, що постанова прокуратури Хмельницької області від 29 листопада 2004 р. про припинення кримінальної справи, на яку посилається заявник, не є нововиявленою обставиною в розумінні приписів ст. 112 ГПК, не пов’я­зана з предметом доказування у справі та не спростовує обставин, які були покладені в основу рішення Господарського суду м. Києва від 23 жовтня 2002 р.

Такі висновки є помилковими.

Відповідно до ст. 112 ГПК господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в ході розслідування кримінальної справи, порушеної 20 лютого 2004 р. прокуратурою Хмельницької області за фактом порушення порядку випуску та обігу цінних паперів, зібраними доказами підтверджено, що спірні векселі підписали уповноважені на те службові особи ВАТ «МК “Азовсталь”», а саме: заступник начальника фінансового відділу товариства Б. (на підставі довіреності від 1 лютого 1999 р. на право підписання векселів і договорів зі строком дії до 31 грудня цього року) та головний бухгалтер О.

У зв’язку із цим суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що постанова прокуратури про закриття кримінальної справи від 29 листопада 2004 р. спростовує факти щодо підписання векселів неуповноваженою особою, які були покладені в основу судового рішення від 23 жовтня 2002 р. Названі факти виявлені після постановлення цього рішення і не могли бути відомі позивачеві та суду на час розгляду справи, а тому встановлені прокуратурою Хмельницької області обставини при розслідуванні кримінальної справи є нововиявленими.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Положення про переказний і простий вексель (за­тверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341), постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків», які діяли на час видачі оспорюваних векселів, векселі повинні містити підпис того, хто видає вексель (векселедавця); векселі підписує керівник і головний бухгалтер юридичної особи.

Закон від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу», Положення про переказний і простий вексель не містять вимог, що крім підписів уповноважених осіб підприємства, що емітує вексель, в його тексті необхідно зазначити посаду і прізвища цих осіб. Чинне на той час законодавство не містило також жодних вимог щодо печатки на векселі, якою засвідчуються під­писи, вчинені посадовими особами при видачі векселя.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухва­лу суду першої інстанції про залишення заяви ДП НАЕК «Енергоатом» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без задоволення і відмовив Управлінню у визнанні недійсними спірних векселів.

Помилкове застосування Вищим господарським судом України норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи наведене та керуючись статями 11117—11120ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ДП НАЕК «Енергоатом» задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 11 квітня 2006 р. скасувала, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2005 р. залишила в силі.
© Верховний Суд України, 2013