Верховний Суд України
1. Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано ст. 34 Конституції

У липні 2002 р. К.В. звернувся до суду з позовом до К.С. про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12 червня того ж року відповідач під час загальних зборів акціонерів ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» (далі — ВАТ) із трибуни у присутності більше ніж 50 осіб — учасників ВАТ і запрошених — звинуватив його у використанні службового становища в особистих цілях, корупції, нехтуванні інтересами акціонерів, порушенні закону. Посилаючись на те, що викладена у виступі К.С. інформація принижує його, К.В., честь, гідність і порочить ділову репутацію, позивач просив визнати її такою, яка не відповідає дійсності, та стягнути на відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн.

У жовтні 2002 р. К.С. звернувся із зустрічним позовом до К.В. про захист своїх прав як члена колективу, стягнення на його користь 100 тис. грн компенсації за втрату здоров’я та зобов’язання К.В. виплачувати йому протягом року середньомісячний заробіток.

Рівненський міський суд рішенням від 12 листопада 2002 р. позов К.В. част­ково задовольнив — визнав такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність і ділову репутацію К.В., такі висловлювання К.С. на загальних зборах акціонерів:

«...при попустительстве генерального директора... на фабрике сложилась обстановка, близкая к 37-му году, когда кто-то кого-то закладывает, подбрасывает компроматы, запугивает органами СБУ, ищет и формирует провокаторов из числа пьяниц, неудачников или лиц, желающих кому-то чем-то насолить»;

«...к сожалению, из хорошего порядочного человека (это я имею в виду ген­директора К.В.) данная ему власть изменила его до неузнаваемости, он стал заложником своей красивой зарплаты. Появились такие черты характера, как чванство, высокомерие, вознесение своих заслуг… Чувствуя за своей спиной крепкую крышу, он стал совершенно чужим человеком»;

«...раз генеральный директор допускает беспредел, беззаконие, несоблюдение законов Украины, положений акционерного общества, то этот директор не достоин звания генерального директора… Вы, К.В., занимаете кресло генерального директора не по праву. Вас купили высокой зарплатой».

Стягнуто з К.С. на користь К.В. 825 грн на відшкодування моральної шкоди.

У позові К.С. до К.В. про відшкодування шкоди відмовлено.

Ухвалою від 20 березня 2003 р. Апеляційний суд Рівненської області рішення міського суду залишив без зміни.

У касаційній скарзі К.С., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалені у справі рішення і провадження в ній закрити.

Обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК 1963 р. громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать їх честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Задовольняючи позовні вимоги К.В., суд виходив із того, що висловлювання К.С. на загальних зборах акціонерів на адресу К.В. порочать честь, гідність і ділову репутацію останнього. Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Суд не врахував, що 12 червня 2002 р. відбувалися загальні збори акціонерів, на яких заслуховувався звіт правління про роботу в 2001 р. Наведені в позовній заяві висловлювання відповідача на адресу позивача є оціночними судженнями, критичною оцінкою певних фактів та недоліків, що мали місце в діяльності ВАТ і К.В. на зазначеній посаді.

Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Кон­ституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано ст. 34 Конституції.

З урахуванням викладеного суд помилково застосував ст. 7 ЦК 1963 р. Зважаючи на те, що у справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази і що суд повно встановив її обставини, але допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог К.В. підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові. У решті судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу К.С. частково задовольнила — рішення Рівненського міського суду від 12 листопада 2002 р., ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 20 березня 2003 р. в частині задоволення позовних вимог К.В. до К.С. про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди скасувала і в задоволенні зазначеного позову відмовила, а в решті судові рішення залишила без зміни.У липні 2002 р. К.В. звернувся до суду з позовом до К.С. про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12 червня того ж року відповідач під час загальних зборів акціонерів ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» (далі — ВАТ) із трибуни у присутності більше ніж 50 осіб — учасників ВАТ і запрошених — звинуватив його у використанні службового становища в особистих цілях, корупції, нехтуванні інтересами акціонерів, порушенні закону. Посилаючись на те, що викладена у виступі К.С. інформація принижує його, К.В., честь, гідність і порочить ділову репутацію, позивач просив визнати її такою, яка не відповідає дійсності, та стягнути на відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн.
________________________________________________________________
* Тут і далі, якщо інше не застережено, йдеться про ЦК від 16 січня 2003 р. № 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 р.
© Верховний Суд України, 2013