Верховний Суд України
10. Задовольняючи позов про розірвання договору оренди землі, суд неправильно застосував норми Закону України «Про оренду землі», адже порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульований не цим Законом, а Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)»

У жовтні 2001 р. Б. звернувся до суду із позовом до ТОВ «Агрофірма «Лан» (далі— ТОВ) про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю). Свої вимоги обгрунтував тим, що в договорі оренди, укладеному з відповідачем 8квітня 2000 р., не зазначені істотні умови (а саме: місце розташування земельної ділянки, відповідальність сторін, яка зі сторін несе ризик випадкового пошкодження чи знищення об’єкта оренди), а також тим, що перед укладенням цього договору земельний пай у натурі не був виділений. Рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 7грудня 2001 р. позов задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати це судове рішення. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що договір оренди земельної частки (паю), укладений між Б. і ТОВ 6 квітня 2000 р., не відповідає вимогам Закону від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі». Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.

Так, порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульований не Законом «Про оренду землі», а Указом Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та постановою Кабінету Міністрів України від 24січня 2000 р. №119 «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)». Оскільки оспорюваний договір оренди земельної частки (паю) був укладений у відповідності із зазначеними Указом Президента України та постановою Кабінету Міністрів України, рішення суду не можна вважати законним та обгрунтованим.

Враховуючи, що у справі не потрібно було збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, касаційну скаргу ТОВ задовольнила, рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 7 грудня 2001 р. скасувала і постановила нове рішення, яким Б. у задоволенні позову відмовила.

© Верховний Суд України, 2013