ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2001-67. Умисні дії, пов’язані з посяганням на життя працівників міліції у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків по охороні громадського порядку, внаслідок чого їм були заподіяні тілесні ушкодження, зокрема середньої тяжкості, безпідставно кваліфіковано за ст. 105 КК України як вчинені з необережності
 
 
Вироком судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 11 липня 2000 р. П. засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ст. 105 КК, на п’ять років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму. Постановлено стягнути з П. 420 грн. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого П.А.
Згідно з вироком суду П. визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

30 жовтня 1999 р. приблизно о 1-й годині ночі у чергову частину РВ УМВС надійшло повідомлення з центральної районної лікарні про те, що до них доставлено згвалтовану Ф. 1987 р. народження. Було також повідомлено адресу особи, яка вчинила цей злочин, і те, що вона озброєна. Між 1-ю і 2-ю годинами з районного відділу виїхала оперативна група працівників міліції.

П.А. — середньої тяжкості, М. — легкі з короткочасним розладом здоров’я.

Саморобний вибуховий пристрій П. незаконно придбав за невстановлених обставин у середині 90-х років і зберігав у будинку. Там же він з 1993 р. незаконно зберігав саморобний пістолет, який було вилучено працівниками міліції при обшуку 31 жовтня 1999 р.

У касаційній скарзі П., не оспорюючи кваліфікацію його дій, просив пом’якшити покарання з урахуванням його віку, стану здоров’я, позитивних характеристик.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, у касаційному поданні просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд необгрунтовано перекваліфікував дії П. зі ст. 1901 на ст. 105 КК і тому призначив надмірно м’яке покарання.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу залишила без задоволення, а подання прокурора задовольнила з таких підстав.

Органами слідства П. було пред’явлено обвинувачення у вчиненні умисного злочину — посягання на життя працівників міліції у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків по охороні громадського порядку і кваліфіковано його дії за ст. 1901 КК.

Зі змісту вироку вбачається, що суд визнав дії працівників міліції правомірними і дійшов висновку, що незаконного посягання чи нападу на П. не було.

Обгрунтовуючи кваліфікацію дій засудженого за ст. 105 КК, суд послався лише на показання П. про те, що він помилково припускав наявність посягання. Всупереч вимогам ст. 369 КПК суд не взяв до уваги і не дав оцінки іншим зібраним у справі доказам, на які посилались органи слідства на підтвердження кваліфікації дій П. за ст. 1901 КК.

Так, згідно з показаннями П. у судовому засіданні, він вважав, що на нього напав К., з яким у нього був конфлікт і який йому погрожував. Ці показання визнано судом достовірними.

Проте суд не дав оцінки свідченням К., який як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні стверджував, що ніякого конфлікту між ними не було і він П. не погрожував, а також сусідів засудженого — Щ. і С., які показали, що вони бачили в його дворі міліцейську машину, яка освітлювала будинок, і людей у форменому міліцейському одязі, котрі пропонували П. відкрити двері, повідомляючи, що вони є працівникамиміліції.

Вважаючи достовірними показання засудженого про те, що він за станом здоров’я не міг бачити, хто саме був у дворі, суд не дав оцінки висновку судово-медичної експертизи, яким спростовуються ці показання.

У вироку зазначено, що засуджений, який раніше працював підривником, виконав дії, що призвели до вибуху саморобного вибухового пристрою. При цьому суд не дав належної оцінки висновку експертів про те, що вибух цього пристрою являв собою небезпеку для життя людини в радіусі 200 метрів.

Таким чином, наведені у протесті доводи про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, є обгрунтованими. Тому вирок скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд у повному обсязі. При цьому судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України зазначила, що при новому судовому розгляді суду належить згідно зі ст. 22 КПК всебічно, повно й об’єктивно дослідити всі обставини справи і дати належну оцінку всім доказам. Якщо П. буде визнано винним у пред’явленому обвинуваченні, то призначене йому покарання слід вважати м’яким і суд має обговорити питання про призначення більш суворого покарання.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком