ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Істотне порушення судами норм кримінально-процесуального закону потягло скасування вироку, апеляційної ухвали й направлення справи на новий розгляд
 
 

Істотне порушення судами норм кримінально-процесуального закону потягло скасування вироку, апеляційної ухвали й направлення справи на новий розгляд

Ухвала колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України
від 29 жовтня 2002 р.
(в и т я г)

Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 2 липня 2002 р. вирок залишено без зміни. Суд визнав Д. винуватим у викраденні військового майна, що заподіяло істотної шкоди, за таких обставин.

Наприкінці 1999 — на початку 2000 р. Д. виявив серед ввіреного йому військового майна два ящики з необлікованими дисками тертя для танка. З метою подальшого викрадення він приховав їх від обліку, а навесні 2000 р. перевіз і заховав в іншому місці охоронюваної території частини. У червні 2001 р. Д., реалізуючи свій намір привласнити майно, завантажив зазначені диски у кузов автомобіля, заховавши серед сміття, вивіз їх за територію частини і віддав на тимчасове зберігання своєму знайомому з метою наступної реалізації. Таким чином, Д. таємно викрав військове майно на суму 25 тис. 186 грн., чим заподіяв державі істотної шкоди.

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із вироком суду, зазначив, що ні досудовим, ні судовим слідством не встановлено точного часу вчинення злочину, об’єкта останнього та способу заволодіння майном, а також дійсного розміру шкоди, оскільки у справі не було проведено товарознавчої експертизи. У зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого захисник просив скасувати вирок і повернути справу на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який пропонував залишити касаційну скаргу без задоволення, та обговоривши наведені в останній доводи, колегія суддів Військової судової колегії визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню, вирок суду — скасуванню внаслідок істотного порушення норм кримінально-процесуального закону, а справа — направленню на новий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 64 КПК при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді нарівні з іншими обставинами підлягають доказуванню характер і розмір шкоди, заподіяної злочином.

Розглядаючи дану кримінальну справу, суд на порушення цих вимог закону при вирішенні питання щодо розміру заподіяної злочином шкоди невірно застосував Методику визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 р. № 759).

У даному випадку суд повинен був керуватися Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. № 243), тому що саме цим нормативним актом визначається розмір матеріальної шкоди, заподіяної військовослужбовцями, і порядок її відшкодування під час виконання ними службових обов’язків.

Згідно з розд. IV названого Положення розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, а в разі відсутності таких даних — за цінами, що обчислюються в порядку, встановленому Міністерством економіки України. Розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, обчислюється з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами, а також коефіцієнта кратності, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р. № 880 «Про затвердження переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості», та індексу інфляції.

Є сумнів і щодо правильності встановлення вартості викраденого майна, оскільки вона визначалася для дисків до танка Т-54 за допомогою каталогу вузлів та деталей танка Т-55 і згідно з прейскурантом, затвердженим командиром військової частини. У той же час судово-товарознавчої експертизи не було проведено, хоча висновки експерта в сукупності з іншими доказами сприяли б правильному визначенню дійсної вартості викраденого.

Виходячи з викладеного колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України касаційну скаргу захисника в інтересах Д. задовольнила частково, вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 4 квітня 2002 р. і ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 2 липня 2002 р. скасувала, а справу направила до того ж місцевого суду на новий розгляд в іншому складі.

© 2017. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком