ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
72. У разі заподіяння кількох видів тілесних ушкоджень, частина з яких призвела до смерті потерпілого, а інші не перебувають у причинному зв’язку з останньою, вчинене має бути кваліфіковано за статтею КК, яка передбачає відповідальність за найбільш тяжкий їх вид виходячи зі спрямованості умислу винуватої особи
 
 
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2002 р. засуджено: Б. за ч. 1 ст. 115 КК — до позбавлення волі строком на 12 років, за ч. 1 ст. 122 КК — до позбавлення волі строком на три роки, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК — до позбавлення волі строком на 12 років; Р. за ч. 1 ст. 122 КК — до позбавлення волі строком на три роки, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК — до позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців. Б. засуджено за умисне вбивство без обтяжуючих обставин, а Р. — за умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Як визнав суд, 26 січня 2002 р. у процесі розпивання вдома у Б. спиртних напоїв Р. повідомила, що співмешканець М. б’є її та виганяє з будинку, і запропонувала Б. піти з нею до М., щоб побити його. З цією метою вони прийшли до будинку М. Коли той відчинив двері, Р. штовхнула його, після чого вона й Б. зайшли в будинок, де як поодинці, так і разом побили потерпілого ногами, руками, поліном, чайником і сокирою. Спільними діями вони заподіяли йому тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після цього Б., виходячи за межі домовленості з Р., умисно вбив потерпілого, з силою здавлюючи йому шию доти, доки той не перестав подавати ознаки життя.

У касаційних скаргах: засуджений Б. стверджував, що не мав наміру вбивати М., а лише хотів захистити Р. від нападок останнього, що смерть потерпілому заподіяв з необережності, і просив кваліфікувати його дії як необережне вбивство та пом’якшити покарання; засуджена Р. просила вирок щодо неї скасувати і направити справу на додаткове розслідування, оскільки злочину не вчиняла, а засуджений Б. обмовив її. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційні скарги не можуть бути задоволені, а вирок підлягає зміні з таких підстав.

Суд правильно встановив обставини вчинення злочинних дій, під час яких Б. умисно вбив М., а Р. умисно заподіяла потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості. Висновок суду про доведеність вини Б. і Р. у вчиненні цих злочинів відповідає зібраним у справі доказам. Доводи засудженого Б. про те, що він не мав умислу на вбивство і що смерть потерпілого настала з необережності, є безпідставними. У ході досудового слідства і в судовому засіданні Б. повністю визнав себе винуватим у пред’явленому обвинуваченні. Він пояснив, що 26 січня 2002 р. під час розпивання спиртних напоїв з Р. вона розповіла про те, що співмешканець М. б’є її та виганяє з будинку, після чого він погодився піти з нею і побити М.

За показаннями Б., коли М. відчинив їм двері, Р. штовхнула його в приміщення і почала бити чайником. Він, Б., у свою чергу бив потерпілого руками й ногами. М. продовжував нецензурно висловлюватися на їхню адресу. Тоді Р. завдала потерпілому декілька ударів сокирою. Б. зізнався, що відштовхнув її, придавив М. до підлоги і здавлював його шию доти, доки той не перестав подавати ознаки життя. Показання Б. про обставини, за яких було вбито потерпілого, підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, з якого видно, що смерть М. настала від механічної асфіксії внаслідок здавлювання органів дихання. У цьому ж висновку зазначається, що на тілі потерпілого виявлені й інші тілесні ушкодження, які не перебувають у причинному зв’язку з його смертю.

Як видно з матеріалів справи, на одязі й руках Р. і Б. була кров, яка за висновками судово-імунологічної та судово-медичної експертиз належить потерпілому М. За свідченнями З., вона чула, як Р. розповідала Б., що посварилася з М., і попросила його піти разом з нею до останнього. Р. протягом досудового слідства неодноразово змінювала свої свідчення. Спочатку на допиті як підозрюваної вона визнала факт побиття М. чайником і сокирою за таких обставин, які викладено в обвинуваченні. Потім вона відмовилася від цих показань і почала твердити, що не причетна до побиття потерпілого і що попередні показання дала внаслідок застосування незаконних методів слідства.

Після перевірки цієї заяви та зміни прокурором пред’явленого їй обвинувачення у замаху на умисне вбивство на обвинувачення в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості Р. у судовому засіданні визнала себе винуватою у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 122 КК. Аналіз наведених у вироку доказів спростовує доводи Р. про те, що вона на місці злочину не була, потерпілого не била і тілесних ушкоджень йому не завдавала, а Б. її обмовив, так само як доводи Б. про те, що він убив М. із необережності. Як установлено у справі, засуджений у процесі побиття потерпілого застосував таке насильство, яке призвело до смерті останнього. Цей наслідок перебуває в безпосередньому причинному зв’язку з діями Б., що свідчать про наявність у нього прямого умислу на позбавлення життя М.

Злочинні дії Б. правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК, а Р. — за ч. 1 ст. 122 КК. Водночас колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що суд помилково кваліфікував дії Б. ще й за ч. 1 ст. 122 КК, визнавши його винуватим у заподіянні потерпілому М. тілесних ушкоджень середньої тяжкості. При цьому колегія суддів виходила з того, що суд у вироку не мотивував своє рішення про необхідність такої кваліфікації, а встановлені судом обставини справи свідчать, що у процесі побиття потерпілого Б. задушив його. У такому випадку не можна розмежовувати тілесні ушкодження, які було завдано потерпілому до його смерті, і ті, які безпосередньо призвели до неї. Правовій оцінці підлягають кінцеві наслідки, що настали від злочинних дій, тобто дії засудженого Б. повністю охоплюються ч. 1 ст. 115 КК, а кваліфікація їх за ч. 1 ст. 122 КК є зайвою. Тому її виключено з вироку в порядку ст. 395 КПК.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком