ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
21. Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, учасницею якої є Україна, кожна з Договірних Сторін визнає арбітражні рішення як обов’язкові і виконує їх згідно з процесуальними нормами тієї території, де вирішується питання щодо їх визнання та виконання. Оскільки постановлене арбітражним судом іноземної держави—учасниці Конвенції рішення підлягає виконанню на території України за місцем проживання (перебування) боржника, компетентний суд України при вирішенні питання про визнання та виконання такого рішення повинен застосовувати чинне матеріальне та процесуальне право України
 
 

У лютому 2001 р. АТ «Стальекспорт» Республіки Польща (далі — АТ) звернулося до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення Арбітражного суду при Польській Економічній Палаті у Варшаві від 6 червня 2000 р., яким спільне українсько-польське підприємство ТОВ «Польтрансфер» (далі — СП ТОВ) зобов’язано виплатити суму позову 480 тис. 136 доларів США та сплатити 21 тис. 304 доларів США арбітражного збору, посилаючись на те, що боржник зазначене рішення добровільно не виконує. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2000 р. клопотання задоволено.

У касаційній скарзі СП ТОВ порушило питання про скасування ухвали з посиланням на недодержання норм матеріального та процесуального права. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до положень ст. 84 Закону України від 21 квітня 1999 р. №606-ХІV «Про виконавче провадження» порядок виконання в Україні рішень іноземних судів визначається міжнародними договорами, цим Законом та іншими законами України. Згідно з вимогами ст. 52 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (підписаний від імені України 24 травня 1993 р., ратифікований Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. № 3941-ХІІ) при розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених ст. 50 і 51 цього Договору.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (1958) кожна з Договірних Сторін визнає арбітражні рішення як обов’язкові і виконує їх згідно з процесуальними нормами тієї території, де вирішується питання щодо їх визнання та виконання. Учасницями зазначеної Конвенції є, зокрема, Україна і Польща. Оскільки постановлене арбітражним судом Польщі рішення підлягає виконанню на території України за місцем проживання (перебування) боржника, компетентний суд України при вирішенні питання про визнання та виконання зазначеного рішення повинен застосовувати чинне матеріальне та процесуальне право України.

Законом України від 29 листопада 2001 р. № 2860-ІІІ «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» передбачено вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (ст. 6) та підстави для відмови в задоволенні такого клопотання (ст. 8). З матеріалів справи вбачається, що рішенням Арбітражного суду при Польській Економічній Палаті у Варшаві від 6 червня 2000 р. СП ТОВ зобов’язано виплатити суму позову 480 тис. 136 доларів США та сплатити 21 тис. 304 доларів США арбітражного збору. Спір був вирішений цим судом на підставі контракту від 19 березня 1997 р., укладеного між сторонами.

Постановляючи рішення про дозвіл на примусове виконання зазначеного рішення в Україні, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що вимоги до клопотання, передбачені Законом «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів», дотримані і підстав для відмови в його задоволенні немає. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору. Враховуючи наведене та керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу СП ТОВ відхилила, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2002 р. залишила без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком