ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
33. Відповідно до вимог ст. 111 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи
 
 
ТОВ «Фонтан» подало в Господарський суд Автономної Республіки Крим позов до Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях «Кримтур» (далі — ЗАТ «Кримтур») про визнання права власності на туристичну базу «Карабах».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно товариство придбало відповідно до умов укладеного між ним та відповідачем договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу філії ЗАТ «Кримтур» — турбази «Карабах» — від 31 жовтня 2003 р. № 01/04 (далі — договір № 01/04).

Господарський суд Автономної Республіки Крим ухвалою від 22 березня 2005 р. залучив до участі у справі як другого відповідача фірму «Каурія».

У процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив визнати право власності також і на майно, яке він придбав на підставі додаткової угоди від 3 листопада 2003 р. до договору № 01/04.

Господарський суд Автономної Республіки Крим ухвалою від 25 липня 2005 р. до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору допустив Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії «Кримське центральне відділення Промінвестбанку» (далі — Банк), який у поясненні на позов зазначив, що частина спірного майна — житловий будинок — перебуває у нього в оренді та щодо нього прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу, у зв’язку з чим просив відмовити у позові в частині визнання права власності на вказане майно за позивачем.

Суди розглядали справу неодноразово.

Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 8 листопада 2005 р. позов задовольнив: визнав право власності на спірні об’єкти за ТОВ «Фонтан», а також додатково постановив стягнути з відповідачів по 808 грн державного мита в доход Державного бюджету України. При цьому суд виходив із того, що позивач набув право власності на спірне майно на момент його передачі відповідачем ЗАТ «Кримтур» згідно з умовами договору № 01/04 та додаткової угоди до нього від 3 листопада 2003 р.

Право власності суд визнав на майно, яке на момент вирішення спору є в натурі, у зв’язку з чим доводи третьої особи відхилені (враховуючи знесення орендованого приміщення).

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 14 грудня 2005 р. рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 21 березня 2006 р. зазначену постанову Севастопольського апеляційного господарського суду в частині залишення без змін рішення Господарського суду Автономної Рес­публіки Крим від 8 листопада 2005 р. у справі щодо стягнення на користь Державного бюджету України з фірми «Каурія» і ЗАТ «Кримтур» по 808 грн дер­жавного мита та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2005 р. у вказаній частині скасував. В іншій частині названі судові рішення залишені без змін.

У касаційних скаргах фірма «Каурія» і Банк просили скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності Конституції України, рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, а також міжнародним договорам, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України, та порушення судом норм матеріального й процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України ухвалою від 22 червня 2006 р. порушила провадження з перегляду по­станови Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визнала, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив із того, що суди дійшли правильного висновку щодо набуття позивачем права власності на передане майно з моменту його передачі — відповідно 31 жовтня та 4 листопада 2003 р., враховуючи виконання сторонами договору № 01/04 його умов щодо передачі та приймання майна, що є об’єктом купівлі-продажу.

Однак із зазначеним висновком погодитися не можна.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 31 жовтня 2003 р. ЗАТ «Кримтур» та ТОВ «Фонтан» уклали договір № 01/04. Додатковою угодою від 3 листопада 2003 р. доповнено перелік майна, що відчужується та входить до цілісного майнового комплексу.

Приймаючи рішення у справі та визнаючи право власності позивача на цілісний майновий комплекс, суди попередніх інстанцій послалися на правомірність рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2005 р. у справі за позовом ЗАТ «Кримтур» до фірми «Каурія», Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва (спального корпусу турбази «Карабах») від 30 червня 2000 р. № 1857, укладений між фірмою «Каурія» та Фондом майна Автономної Республіки Крим, яким вказаний договір визнано недійсним.

Суди попередніх інстанцій посилалися на той факт, що зазначене рішення господарського суду залишено без змін постановою Севастопольсько­го апеляційного господарського суду від 15 червня 2005 р. і вступило в за­кон­ну силу.

Однак при прийнятті судового рішення у цій справі суди не надали належної правової оцінки тому факту, що Верховний Суд України постановою від 16 грудня 2003 р., прийнятою у справі за позовом ЗАТ «Кримтур» до фірми «Каурія» і Фонду майна Автономної Республіки Крим про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва — турбази «Карабах», — скасував попередні судові рішення щодо задоволення цього позову, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що при новому розгляді справи необхідно дослідити такі питання: правомірність ви­дачі свідоцтва про право власності на турбазу «Карабах», правомір­ність во­лодіння спір­ним майном Федерацією незалежних профспілок Криму, яка передала у власність ЗАТ «Кримтур» спірне майно.

Відповідно до вимог ст. 111 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте при новому розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на вказану постанову Верховного Суду України і не дослідили зазначене питання щодо спірного майна. Вищий Господарський суд України постановою від 16 листопада 2005 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розгляд вказаної справи стосується предмету спору і в цій справі, а тому безпосередньо пов’язаний з нею, що не врахував суд касаційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 29 грудня 1976 р. № 11 (зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 1981 р. № 4, від 25 грудня 1992 р. № 13 та від 25 травня 1998 р. № 15) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені об­ставини, що мають значення для розглядуваної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і під­твер­джуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

За таких обставин, керуючись статями 11117—11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційні скарги фірми «Каурія» та Банку задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 р. і Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2005 р. скасувала і передала справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком