ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Розглядаючи справу за позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги, суд зробив правильний висновок про те, що розмір відшкодування такої моральної шкоди не може визначатися відповідно до вимог ст. 4401 ЦК України 1963 р., якою встановлено мінімальний розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди
 
 

Розглядаючи справу за позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги, суд зробив правильний висновок про те, що розмір відшкодування такої моральної шкоди не може визначатися відповідно до вимог ст. 4401 ЦК України 1963 р., якою встановлено мінімальний розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди

Ухвала Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
від 19 серпня 2004 р.
(в и т я г)

У серпні 2001 р. Р., Б., О. та інші звернулися до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Кримавіабуд» (далі — ВАТ) щодо бездіяльності посадових осіб та просили відшкодувати заподіяну їм моральну шкоду, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що у травні 2001 р. вони звернулися з письмовою заявою до голови правління ВАТ з проханням оформити документи для отримання ордерів і перепрописки та надати їм письмову відповідь. Однак на порушення норм Закону від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі — Закон) голова правління відповіді їм не надав.

Залізничний районний суд м. Сімферополя рішенням від 19 червня 2002 р. позов задовольнив: постановив стягнути з відповідача на користь позивачів для відшкодування моральної шкоди по 2 тис. грн. кожному.

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим ухвалою від 13 січня 2003 р. рішення районного суду в частині стосовно відшкодування моральної шкоди змінив та постановив стягнути на користь кожного з позивачів по 200 грн.

На зазначену ухвалу надійшла касаційна скарга Р., в якій порушено питання про скасування ухвали, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема ст. 4401 ЦК.

Розглянувши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем прав позивачів, передбачених Законом, обгрунтовано дійшов висновку про право останніх на відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, діючи в межах своїх повноважень і з урахуванням фактичних обставин справи, зменшив розмір стягуваної моральної шкоди до 200 грн. кожному з позивачів.

Посилання в касаційній скарзі на порушення судом ст. 4401 ЦК, згідно з якою розмір відшкодування моральної шкоди не може бути визначений судом меншим від п’яти мінімальних розмірів заробітної плати, безпідставне.

Як встановив суд першої інстанції, відповідач порушив право позивачів на одержання відповіді, передбачене Законом. Статтею 25 Закону встановлено право громадян на відшкодування моральних збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб при розгляді скарг.

Розмір такого відшкодування визначається судом у грошовому виразі. Зазначена норма не визначає нижніх або верхніх обмежень такого розміру.

Оскільки правовідносини, що виникли між позивачами і відповідачем, врегульовані спеціальним законодавством, то застосування ст. 4401 ЦК при визначенні розміру відшкодування моральних збитків (шкоди) до них неможливе.

Зважаючи на такі обставини та керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Р. відхилила, а ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2003 р. залишила в силі.

© 2017. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком