ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
80. Вирішення одночасно з розглядом кримінальної справи питання про виселення засуджених з місця проживання кримінально-процесуальним законодавством не передбачено
 
 
Вироком Хмельницького міського суду від 22 червня 2000 р. С. засуджений за ч. 2 ст. 206 КК 1960 р. на два роки позбавлення волі за злісне хуліганство. На підставі ст. 43 КК до цього покарання приєднано частину покарання, не відбутого за попереднім вироком, і остаточно визначено два роки шість місяців позбавлення волі. Постановлено стягнути з С. на користь ДП «Нева-Побут» 82 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, а також виселити його з гуртожитку без надання іншого житла. У касаційному порядку справа не розглядалась. Згідно з вироком, 8 лютого 2000 р. приблизно об 11-й годині С., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, увійшов у кімнату гуртожитку, де проживала К., і штовхнув присутню там Г. Коли К. почала захищати Г., він ударив її по голові, завдавши фізичного болю. Потім у коридорі С. ударив по голові С.А., інваліда, що пересувається за допомогою палиці. Щоб уникнути подальшого конфлікту, С.А. зайшов у кімнату і зачинив двері. Продовжуючи свої злочинні дії, С., нецензурно лаючись, виламав двері й увійшов у кімнату, де знову почав бити С.А., заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Під час вчинення зазначених дій С. пошкодив майно ДП «Нева-Побут» на суму 82 грн. та особисте майно С.А. на суму 120 грн.
У клопотанні С., не заперечуючи вини у вчиненні злочину, за який він засуджений, і правильності кваліфікації його злочинних дій, просив вирок у частині виселення його з гуртожитку без надання іншого житла скасувати і справу закрити, вважаючи це рішення необгрунтованим, постановленим із порушенням вимог кримінально-процесуального закону. У поданні п’яти суддів порушується питання про скасування вироку щодо С. у частині виселення його з гуртожитку. Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у клопотанні доводи, судді судової палати з кримінальних справ та військової палати Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання підлягає

задоволенню. С. обгрунтовано засуджений за ч. 2 ст. 206 КК 1960 р. Проте рішення суду про виселення його з гуртожитку не грунтується на законі. Відповідно до ст. 50 КПК цивільним позивачем у кримінальній справі визнаються громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину. Ця особа, як передбачено ч. 1 ст. 28 КПК, вправі при провадженні у кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов про відшкодування збитків, який розглядається судом разом із кримінальною справою.

Вирішення одночасно з розглядом кримінальної справи питання про виселення засудженого з гуртожитку кримінально-процесуальним законодавством не передбачено. Це питання вирішується в порядку цивільного судочинства, тому вирок у частині задоволення цивільного позову ДП «Нева-Побут» про виселення С. без надання іншого житла скасовано і позивачу роз’яснено право звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком