ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
45. Відповідно до підпункту 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися в суд із позовом про стягнення коштів з бюджету
 
 
У листопаді 2000 р. ЗАТ з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійно-екстраційний завод» (далі — завод) звернулося до Арбітражного суду Дніпропетровської області з позовом до ДПІ в м. Дніпропетровську та Управління Державного казначейства України (далі — УДКУ) в Дніпропетровській області, в якому просило стягнути суму бюджетної заборгованості з ПДВ, проценти за прострочення такого відшкодування та зобов’язати ДПІ у м. Дніпропетровську надати висновок про суми відшкодування з Державного бюджету України ПДВ і нарахованих на бюджетну заборгованість процентів. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками господарської діяльності позивача з жовтня 1997 по червень 2000 р. різниця між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту має від’ємне значення і відповідно до підпункту 7.7.3 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі — Закон від 3 квітня 1997 р.) підлягає відшкодуванню. Сума, не відшкодована платнику податку у встановлений термін, вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 % облікової ставки НБУ.
ДПІ у м. Дніпропетровську позов не визнала через неправильний розрахунок сум невідшкодованої бюджетної заборгованості, а нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості не передбачено Законом від 17 лютого 2000 р. № 1458-III «Про Державний бюджет України на 2000 рік». УДКУ в Дніпропетровській області проти позову заперечує з підстав неподання податковим органом до казначейства висновку про відшкодування бюджетної заборгованості.

Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2000 р. позов задоволено частково: зобов’язано ДПІ у м. Дніпропетровську надати висновок щодо бюджетної заборгованості в сумі 4 млн. 300 тис. 124 грн. та нарахованих на бюджетну заборгованість процентів у сумі 13 млн. 833 тис. 590 грн., а УДКУ в Дніпропетровській області — перерахувати зазначені суми на рахунок позивача.

Постановою голови Арбітражного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2001 р. рішення суду від 30 листопада 2000 р. скасовано і справу передано на новий розгляд.

Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2001 р. позов задоволено частково: зобов’язано ДПІ у м. Дніпропетровську надати УДКУ в Дніпропетровській області висновок щодо відшкодування Заводу процентів, нарахованих за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості, в сумі 15 млн. 738 тис. 24 грн., а УДКУ — перерахувати цю суму на рахунок позивача. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2001 р. зазначене рішення суду залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 березня 2002 р. рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2001 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2001 р. змінено. Позов задоволено частково: стягнуто на користь позивача проценти, нараховані на бюджетну заборгованість за 1997 р., січень—квітень та червень—грудень 1998 р., січень—квітень та жовтень—грудень 1999 р., лютий—червень 2000 р., у сумі 15 млн. 738 тис. 24 грн. та відмовлено у позові в частині зобов’язання ДПІ у м. Дніпропетровську надати УДКУ в Дніпропетровській області висновок щодо відшкодування ПДВ з бюджету.

Ухвалою Верховного Суду України від 4 липня 2002 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 березня 2002 р. Касаційна скарга мотивована тим, що Вищий господарський суд України неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та ознайомившись із матеріалами справи, Верховний Суд України відмовив у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Господарські суди встановили, що до ДПІ у м. Дніпропетровську позивач надав декларації та розрахунки з ПДВ за період із жовтня 1997 по червень 2000 р. на загальну суму 46 млн. 891 тис. 851 грн. Станом на 20 серпня 2000 р. сума належного відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ становила 18 млн. 663 тис. 303 грн. та 12 млн. 903 тис. 146 грн. процентів.

У зв’язку з повним відшкодуванням Заводу бюджетної заборгованості з ПДВ Арбітражний суд Дніпропетровської області правильно в цій частині припинив провадження у справі.

Відповідно до підпункту 7.7.3 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р. суми, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 % облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися в суд із позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Водночас зазначеним Законом не передбачено надання платнику податку органами державної податкової служби висновку про суми бюджетної заборгованості з ПДВ та процентів на рівні 120 % облікової ставки НБУ, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

Пунктом 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, (затверджений наказом ДПА України та Головним управлінням ДКУ від 2 липня 1997 р. № 209/72; в редакції наказу від 8 жовтня 1998 р. № 470/78 *) передбачено, що податковий орган надає висновок територіальному УДКУ, а не платнику податку, тому в цій частині позовні вимоги позивача за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеним законом.

Вищий господарський суд України оскарженою постановою законно і обгрунтовано змінив резолютивну частину судових рішень господарських судів, стягнув на користь Заводу проценти, нараховані на бюджетну заборгованість, у сумі 15 млн. 738 тис. 24 грн. та відмовив у позові в частині зобов’язання ДПІ у м. Дніпропетровську надати УДКУ в Дніпропетровській області висновок щодо відшкодування ПДВ з бюджету.

За таких обставин Верховний Суд України касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку в м. Дніпропетровську залишив без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 20 березня 2002 р. — без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком