ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
34. Відповідно до визначеного ст. 307 ЦПК України переліку підстав, за наявності яких суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції з направленням справи до цього суду на новий розгляд, це може мати місце, якщо: справу розглянув неповноважний суддя; рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; справа була розглянута за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі і яким не було повідомлено про час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права й обов’язки осіб, які не були притягнуті до участі у справі
 
 

У листопаді 1997 р. М.Т. звернулася в суд із позовом до М.В. про вселення, мотивуючи це тим, що їй і відповідачеві належить у спірному жилому будинку в м. Алушті 26/100 частин, з них 26/150 — їй, а 26/300 — відповідачеві, однак відповідач, який проживає в спірній частині будинку, перешкоджає їй користуватися її власністю. В процесі вирішення спору М.Т. уточнила вимоги і просила припинити спільну часткову власність шляхом визнання за нею, М.В., права власності на всю частину будинку зі сплатою відповідачеві компенсації за його частку.

М.В. пред’явив зустрічні вимоги про визнання за ним права власності на прибудову та про зміну ідеальних часток у спільній власності.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 25 січня 2001 р. вимоги М.Т. про вселення виділені в окреме провадження, а рішенням того ж суду від 25 січня 2001 р. її позов про вселення в частину зазначеного будинку задоволено.

Судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ухвалою від 21 листопада 2001 р. всі судові рішення скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі М.Т. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення й ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд безпідставно скасував правильні судові рішення.

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 307 ЦПК підставами для скасування апеляційним судом рішення суду і передачі справи на новий розгляд є: розгляд справи неповноважним суддею; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглядав справу; розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі і яким не було повідомлено про час і місце судового засідання; вирішення судом питання про права й обов’язки осіб, які не були притягнуті до участі у справі.

Усупереч зазначеним процесуальним нормам права апеляційний суд скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд виходячи з порушень судом вимог статей 141, 203 ЦПК, які полягали у невирішенні судом всіх заявлених взаємозалежних позовних вимог.

Проте при постановленні ухвали апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про порушення судом першої інстанції положень ст. 141 ЦПК, оскільки вимоги про захист права власності шляхом вселення в належну частину

будинку (ст. 48 Закону від 7 лютого 1991 р. № 697-XII «Про власність») та

вимоги про виділ частки зі спільного майна (ст. 115 ЦК) і зміну ідеальних часток у спільній власності (ст. 119 ЦК) не є такими, що не можуть бути розглянуті окремо.

При цьому апеляційний суд не врахував, що відповідно до ст. 145 ЦПК суд вправі, залежно від обставин справи, постановити ухвалу про роз’єднання одного або кількох поєднаних в одне провадження позовів у самостійні провадження, якщо їх сумісний розгляд утруднює вирішення справи.

З таких же підстав виходив суд першої інстанції, задовольняючи клопотання М.Т. про роз’єднання зазначених позовів та вирішення її вимог у частині вселення.

Задовольняючи на підставі ст. 48 Закону «Про власність» позов М.Т. про вселення в спірну частину будинку без зазначення конкретних жилих приміщень, суд обгрунтовано виходив з права позивачки як співвласниці частини будинку, що належить декільком власникам, частки яких не виділені і порядок користування якими не встановлено, на усунення будь-яких порушень її права власності, в тому числі і шляхом вселення в спірну частину будинку, незалежно від наявності чи відсутності в ній окремих жилих приміщень.

Враховуючи, що апеляційний суд помилково скасував судові рішення суду першої інстанції, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2001 р. скасувала, залишивши в силі рішення та ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 25 січня 2001 р.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком