ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
48-2001. Cуб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно оцінювати не тільки виходячи з показань винного, а й враховуючи сукупність усіх зібраних доказів: показання свідків, потерпілих про характер злочинних дій винного, причини їх припинення, знаряддя вчинення злочину, висновки судово-медичної експертизи про локалізацію і характер поранень тощо
 
 
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 1999 р. К. засуджено за ч. 3 ст. 101 КК на п’ять років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Постановлено стягнути з К. на користь потерпілої Р.Н. 3 тис. грн. на відшкодування матеріальної і стільки ж — моральної шкоди, а також 34 грн. на користь Чернігівської міської лікарні № 2.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Чернігівського обласного суду від 7 жовтня 1999 р. вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком К. визнано винним у тому, що він 16 травня 1999 р. приблизно о 23-й годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, після сварки з Р., яка переросла в бійку, взяв удома ніж, повернувся до будинку, де був Р., і завдав останньому декілька ударів, у тому числі ножем, у різні частини тіла, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді ран грудної клітки й живота, подряпин лівої руки, пошкодження діафрагми, брижі ободової кишки, масивної заочеревинної гематоми, які згідно з висновком судово-медичної експертизи належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Незважаючи на медичну допомогу, надану в Чернігівській міській лікарні № 2, Р. 18 травня 1999 р. помер. У нього на фоні паренхіматозної дистрофії серця внаслідок ножового поранення грудної клітки й живота виник ателектаз лівої легені, гостре порушення кровообігу, що призвело до вторинної анемії, яка і стала причиною смерті.
<p>Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування судових рішень щодо К. і направлення справи на новий судовий розгляд з мотивів однобічності й неповноти дослідження судом доказів, неправильної кваліфікації дій К. та м’якості призначеного покарання. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 323 КПК вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованість вироку означає, що викладені в ньому висновки суду мають відповідати фактичним обставинам справи та дослідженим у судовому засіданні доказам. У даній справі ці вимоги закону судом порушено.

Органами попереднього слідства дії К. було кваліфіковано за ст. 94 КК як умисне вбивство.

Суд дійшов висновку, що К., умисно заподіявши тяжкі тілесні ушкодження Р., унаслідок яких сталася смерть потерпілого, не мав наміру позбавити його життя, посилаючись при цьому лише на показання самого засудженого. На обгрунтування кваліфікації дій К. за ч. 3 ст. 101 КК суд послався у вироку також на показання свідків Д.С., Д.А. і К.Т., дані ними в судовому засіданні.

Зокрема, в судовому засіданні свідок Д.С. показав, що 16 травня 1999 р. під час святкування дня народження Р. між ним і К. зчинилася бійка. Він, Д.С., разом із В. і Д.А. їх розбороняли. При цьому К. лише мовчки намагався вирватися і погроз нікому не висловлював. Ці показання в судовому засіданні підтвердив свідок Д.А.

Свідок К.Т. у судовому засіданні показала, що 16 травня 1999 р. вона й чоловік (К.) були на дні народження у свого знайомого Р. Коли вони зібралися йти додому, Р. почав умовляти їх побути ще трохи, внаслідок чого між ним та К. виникла сварка, яка переросла в бійку. Д.С., В. і Д.А. стали їх розбороняти. Потім чоловік взяв удома ніж і повернувся в будинок, де Р., не пропонуючи помиритися, знову почав його бити. Після того, як К. і Р. знову розборонили, вони з чоловіком втікли, а згодом вона дізналася, що в дворі у В. лежить поранений Р.

Незважаючи на істотні суперечності в показаннях, даних свідками в судовому засіданні й під час попереднього слідства, суд на порушення вимог ст. 306 КПК не дослідив цих показань.

Зокрема, свідки Д.С. і Д.А. на попередньому слідстві детально розповіли, що коли вони розбороняли Р. і К., останній був дуже агресивним, брутально лаявся й намагався продовжити бійку, говорив, що все одно з ним розбереться. Вони просили його заспокоїтись і не псувати всім настрій, але він, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп’яніння, нікого не слухав.

Свідок К.Т. на попередньому слідстві показала, що коли її чоловік забіг додому і схопив ніж, вона пішла за ним і побачила на вулиці Р., який запропонував йому помиритись, але чоловік ударив його ножем.

За показаннями свідка В., даними на попередньому слідстві й у судовому засіданні, він, почувши від К.Т., що К. йде з ножем, намагався його зупинити, але той попередив його, щоб він до нього не підходив. Пізніше, дізнавшись від своєї матері, що Р. лежить у них на городі, він побіг туди й побачив, що над пораненим Р. стоїть із ножем у руках К., який ще раз сказав йому, щоб він не підходив, оскільки він, К., дивитиметься, як помирає Р. Взявши арматуру, він, В., намагався завадити К. убити Р.

Свідок Ф.І. на попередньому слідстві й у судовому засіданні показала, що після бійки вона зустріла Р., який сказав їй, що нічого серйозного не трапилось і вони з К. помиряться. Пізніше вона бачила, як К. йшов назустріч Р., останній розвів руки і сказав: «Давай, браток, помиримось, і пішли до столу». В цей момент К. зробив різкий рух рукою, після чого Р. схопився за живіт і побіг в інший бік. Почувши крик К.Т., вона озирнулась і побачила К. з ножем, лезо якого було в крові. Після цього вона у дворі В. на порозі кухні побачила пораненого Р., над яким стояв К. і говорив: «Я все одно тебе доріжу». Він був дуже агресивний, відчувалося, що ось-ось ударить Р.

Що К. декілька разів ударив ножем Р., який намагався з ним помиритися, показала в судовому засіданні і свідок Ф.А.

Таким чином, суд поверхово дослідив докази, що мають істотне значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу К., і не дав правильної правової оцінки його діям.

Суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно оцінювати не лише виходячи з показань винного, а й враховуючи сукупність усіх зібраних доказів: показання свідків, потерпілих про характер злочинних дій винного, причини їх припинення, знаряддя вчинення злочину, висновки судово-медичної експертизи про локалізацію і характер поранень.

У зв’язку з допущеною однобічністю і неповнотою дослідження доказів судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок та ухвалу судової колегії обласного суду скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком