ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2001-63. Під посадовими особами, що займають відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у ч. 1 ст. 164 КК України, посади яких згідно зі ст. 25 Закону «Про державну службу» віднесено до третьої, четвертої, п’ятої, шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі.
Дії особи, яка у зв’язку з вимагательством у неї хабара до його дачі звернулася до органів влади, щоб викрити того, хто вимагає хабар, складу злочину не містять, тому така особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ст. 6 КПК з поверненням їй як законному власникові грошей, переданих нею вимагателю з метою його викриття
 
 

Вироком Київського обласного суду від 30 жовтня 1998 р. К. засуджено за ч. 3 ст. 168 КК (в редакції Закону від 10 липня 1992 р.) із застосуванням ст. 44 КК на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 3 ст. 168 КК (в редакції Закону від 11 липня 1995 р.) із застосуванням ст. 44 КК — на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, з позбавленням на три роки права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими повноваженнями на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності. За сукупністю злочинів на підставі ст. 42 КК йому остаточно визначено покарання — вісім років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням на три роки права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими повноваженнями, на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності. Речові докази у справі — 12 тис. 950 доларів США, 500 і 200 грн. конфісковано в дохід держави.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 11 березня 1999 р. вирок залишено без зміни. В нього внесено уточнення, що 5 тис. 850 доларів та 1 тис. 300 грн. мають бути передані в дохід держави як гроші, нажиті злочинним шляхом.

К. засуджено за те, що він, працюючи директором представництва виробничо-технічного забезпечення і комплектації (далі — представництво) обласного підприємства електрозв’язку «Київоблтелеком» і будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, в період з весни 1995 р. по грудень 1997 р. неодноразово одержував хабарі в особливо великих розмірах, у тому числі шляхом вимагательства від приватних підприємців та керівників комерційних структур за виконання в їх інтересах дій, які він міг вчинити з використанням свого посадового становища.

Так, за надання в оренду приватному підприємцю Д. складських приміщень представництва К. одержав від останнього за вказаний період, у тому числі шляхом вимагательства, хабарі на суму 3 тис. 150 доларів США.

З серпня 1996 р. по листопад 1997 р. К. за продовження дії договору про зберігання товарно-матеріальних цінностей у зазначених приміщеннях одержав шляхом вимагательства від директора українсько-російського ТОВ «Комсервіс» Р. хабарі на суму 2 тис. 700 доларів США.

Директор фірми «Вагма» Ц. з березня по серпень 1997 р. дав йому хабарі на суму 800 грн. </p> <p>4 грудня 1997 р. К. шляхом вимагательства одержав від директора приватної фірми Н. хабар (500 грн.) за продовження дії (нерозірвання) договору оренди складських приміщень між названою фірмою та представництвом.


Усього він одержав хабарі на загальну суму 5 тис. 850 доларів США та 1 тис. 300 грн. </p> <p>Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну вироку і касаційної ухвали щодо К. — виключення з них посилання на те, що засуджений під час вчинення злочину займав відповідальне становище, та повернення Н. 500 грн., які за вироком передано в дохід держави.

Заслухавши доповідь заступника Голови Верховного Суду України, міркування прокурора про задоволення протесту, розглянувши наведені в останньому доводи і матеріали справи, Пленум визнав, що протест підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини К. у вчиненні зазначених злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів і є обгрунтованим. Дії К. правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 168 КК (в редакції Закону від 10 липня 1992 р.) та за ч. 3 цієї ж статті (в редакції Закону від 11 липня 1995 р.) як одержання хабара повторно, шляхом вимагательства та в особливо великому розмірі.

Разом з тим суд необгрунтовано визнав, що К. під час вчинення злочину як посадова особа займав відповідальне становище. </p> <p>Згідно з вимогами ч. 2 ст. 164 КК під посадовими особами, що займають відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у ч. 1 цієї статті, посади яких згідно зі ст. 25 Закону «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п’ятої, шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі.

Як вбачається з матеріалів справи, К. обіймав посаду директора представництва виробнично-технічного забезпечення і комплектації, що є складовою частиною Київського обласного підприємства електрозв’язку «Київоблтелеком», і названа посада не віднесена до зазначених категорій, отже, його не можна вважати посадовою особою, яка займає відповідальне становище. Тому із судових рішень належить виключити вказівку на те, що К. під час вчинення злочину як посадова особа займав відповідальне становище.

Крім того, суд безпідставно прийняв рішення про конфіскацію 500 грн., одержаних К. від Н.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. № 12 «Про судову практику в справах про хабарництво» дії особи, яка у зв’язку з вимагательством у неї хабара до його дачі звернулася до органів влади з метою викрити того, хто вимагає хабар, складу злочину не містять. Тому її належить звільняти від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ст. 6 КПК. Гроші, які ця особа передала вимагателю з метою його викриття, належить повертати законному власнику. </p> <p>Із матеріалів справи видно, що 4 грудня 1997 р. Н. звернувся до органів міліції із заявою про те, що К. вимагає в нього хабар. У протоколі огляду грошей зафіксовано, що Н. передав працівникам міліції гроші в сумі 500 грн. Вони їх оглянули, перелічили, зняли з них ксерокопію, після чого повернули в конверті Н., який передав їх К.

5 грудня 1997 р. у К. було вилучено 500 грн., які йому передав Н. з метою його викриття як вимагателя хабара. Оскільки 15 грудня 1997 р. начальник слідчої частини прокуратури Київської області відмовив у порушенні кримінальної справи щодо Н. за епізодом дачі ним 4 грудня 1997р. хабара К. у сумі 500 грн. на підставі п. 2 ст. 6 КПК за відсутністю в його діях складу злочину, зазначені гроші підлягали поверненню їх законному власникові — Н.

Проте суд на порушення вимог ст. 81 КПК конфіскував ці 500 грн. у дохід держави як речові докази, а судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України уточнила вирок у цій частині і постановила передати зазначені гроші в дохід держави як такі, що нажиті злочинним шляхом, виключив із них посилання на те, що при вчинені злочину К. як посадова особа займав відповідальне становище, постановив вилучені у засудженого і передані в дохід держави як нажиті злочинним шляхом 500 грн. повернути законному власникові — Н.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком