ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2001-78. Зміна обвинувачення в суді може мати місце тоді, коли вона не пов’язана з істотною зміною фактичних обставин справи і відповідає вимогам ст. 277 КПК України
 
 
Вироком Вижницького міжрайонного суду Чернівецької області від 9 жовтня 1997 р. К. засуджено за ч. 2 ст. 167 КК із застосуванням ст. 44 КК на один рік шість місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах строком на три роки.

На підставі ст. 3 Закону від 26 червня 1997 р. «Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України» К. від покарання звільнено. За ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК він виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Чернівецького обласного суду від 18 листопада 1997 р. вирок залишено без зміни.

За вироком суду К. визнано винним у вчиненні такого злочину.

Працюючи слідчим Вижницького районного відділу управління МВС України в Чернівецькій області, К. під час розслідування в січні—квітні 1996 р. кримінальних справ щодо Ж., І., Б., К.Г. і Д. одержав від зазначених осіб та від працівників служби боротьби з економічною злочинністю на відшкодування заподіяної злочинами шкоди 132 млн. крб., проте не здав їх на депозитний рахунок районного відділу внутрішніх справ, а зберігав у сейфі службового кабінету, звідки їх було викрадено невідомою особою, що завдало істотної шкоди державним інтересам.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування у зв’язку з істотними порушеннями закону, допущеними органами попереднього слідства і судом. Розглянувши матеріали справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Посилання у протесті на те, що зміна обвинувачення в суді може мати місце в разі, коли вона не пов’язана з істотною зміною фактичних обставин справи, відповідає вимогам ст. 277 КПК і є обгрунтованим.

Як видно з матеріалів справи, органами попереднього слідства К. було пред’явлено обвинувачення в тому, що він шляхом зловживання посадовим становищем привласнив гроші, одержані від осіб, які притягувалися до кримінальної відповідальності.

Перекваліфіковуючи дії засудженого зі ст. 861 на ч. 2 ст. 167 КК, суд істотно змінив пред’явлене йому обвинувачення і без повернення справи на додаткове розслідування визнав установленим, що гроші було викрадено не ним, а із його сейфу іншою особою.

Разом з тим за показаннями свідків М., Г. і Р. — осіб, які працювали з К. в одному кабінеті, грошей у його сейфі вони не бачили і не чули, що їх із нього викрадено.

Посилаючись на показання Р. і М., слідчий ухвалив постанову про закриття кримінальної справи за епізодом викрадення грошей із сейфу К. іншими особами, де вказав, що такого факту не було.

Усупереч наявній у справі нескасованій постанові слідчого суд зазначив у вироку, що гроші із сейфу було викрадено саме через неналежне виконання К. своїх посадових обов’язків.

За змістом ст. 277 КПК перекваліфікація судом дій особи зі статті кримінального закону, за якою їх було кваліфіковано органами слідства, на іншу статтю цього закону може мати місце лише в разі, коли особа визнається винною в такому діянні, у вчиненні якого їй було пред’явлено обвинувачення, але при цьому органи слідства допустили помилку у кваліфікації органами слідства — що гроші викрав він, а судом — що гроші викрадено у нього.

За наявності таких суперечностей судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок і ухвалу скасувала, а справу направила на нове розслідування. При цьому судова колегія зазначила, що в ході розслідування належить дослідити докази, зібрані на підтвердження винності К. як у розкраданні державного майна, так і в халатності, дати їм належну оцінку та вирішити питання про його винність чи невинуватість.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком