ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
70. Якщо особа раніше вчинила умисне вбивство, відповідальність за яке передбачена статтями 116—118 КК України (статтями 95—97 КК України
 
 
1960 р.), і знову вчинила умисне вбивство, її дії не можуть кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу (п. «з» ст. 93 КК України 1960 р.)
Вироком судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2002 р. П.А. засуджено за ч. 2 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р. на сім років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 17, п. «з» ст. 93 цього Кодексу — на дев’ять років позбавлення волі. На підставі ст. 42 КК 1960 р. за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання у виді дев’яти років позбавлення волі. П.А. засуджено за замах на умисне вбивство К.І. та такі ж дії щодо К.О. як особу, що раніше вчинила умисне вбивство. Як визнав суд, уночі 8 березня 1999 р. П.А. вийшов на балкон своєї квартири, розташованої на другому поверсі будинку, щоб вистежити невідомих, які протягом січня-лютого того ж року неодноразово вибивали шибки в його квартирі. Із собою він узяв мисливську рушницю, попередньо зарядивши її трьома патронами.

Приблизно о 2-й годині до його будинку підійшов К.І., з яким у П.А. протягом тривалого часу були неприязні стосунки через невиконані ним боргові зобов’язання. Щоб помститися П.А. за несплату боргу, К.І. каменем вибив шибку в кухні. Господар квартири зробив зауваження, однак К.І. вдруге кинув камінь у бік балкона, де той знаходився, після чого спробував утекти, але П.А., діючи з помсти, з метою умисного вбивства вистрелив із рушниці й заподіяв утікачеві тілесні ушкодження. Свій злочинний намір П.А. до кінця не довів із не залежної від його волі причини, оскільки потерпілий усе ж таки втік.

18 червня 2000 р. приблизно о 22-й годині П.А., зустрівши на вулиці К.О. — брата К.І., запропонував відійти в бік і поговорити. На грунті особистої неприязні (через те, що його притягнули до кримінальної відповідальності за замах на умисне вбивство К.І.) П.А. умисно, з метою вбивства ударив К.О. ножем у живіт, заподіявши колото-різане поранення. Коли потерпілий спробував утекти, П.А., погрожуючи вбивством, наздогнав його і, бажаючи довести до кінця свій злочинний умисел на вбивство з помсти, спробував завдати К.О. ще один удар ножем у шию, але потерпілий підставив руку й одержав колото-різане поранення правого плеча. І цього разу П.А. свій злочинний намір до кінця не довів з не залежної від його волі причини, оскільки потерпілому вдалося втекти.

За касаційними скаргами засудженого та потерпілих колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок змінила з таких підстав. Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини злочинів і дав усім доказам у справі всебічну та правильну оцінку, проте при кваліфікації дій засудженого припустився помилки. Як убачається з показань потерпілого К.І., він уночі 8 березня 1999 р. проходив повз будинок П.А. Побачивши останнього на балконі, запитав, коли він поверне борг, а у відповідь почув нецензурні слова, після чого підняв щось із землі, але в цей момент пролунав постріл — його поранили.

Свідки П.І. та П.П. показали, що після того, як вони почули дзвін розбитої шибки, П.А. вистрелив із рушниці, яка знаходилася поруч із балконом, і повідомив про це міліцію. За показаннями потерпілого К.О., вночі 8 березня 1999 р. брат — К.І. — повідомив, що його поранив із рушниці П.А. Крім того, 18 червня 2000 р. увечері П.А. намагався вбити його самого, завдавши два удари ножем, але йому вдалося втекти. Згідно з висновками судово-медичних експертиз К.І. було заподіяно вогнепальне поранення правої половини обличчя, тобто тілесне ушкодження середньої тяжкості, а К.О. — проникне колото-різане поранення живота з ушкодженням шлунка і підшлункової залози, тобто тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, та колото-різане поранення правого плеча.

За свідченнями К.Н., приблизно о 22-й годині 18 червня 2000 р. вона й К.О. зустріли П.А., який наполягав на розмові з її чоловіком. Вона з дитиною пішла додому, а К.О. залишився, і через 20 хвилин їй стало відомо, що П.А. поранив його ножем. Свідок К.О.І. показала, що ввечері 18 червня 2000 р. до неї прийшов К.О. і повідомив, що його поранив П.А. Із протоколу відтворення обстановки й обставин події за участю потерпілого К.О. видно, де і за яких обставин П.А. завдав йому ножові поранення. Кваліфікуючи дії П.А. за ч. 2 ст. 17, ст. 94 КК, суд не взяв до уваги, що кожний громадянин має конституційне право на недоторканність житла, а також на захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправного посягання.

Як установлено у справі, потерпілий розбив шибку в квартирі, намагався влучити каменем у П.А. За таких обставин засуджений мав право захищати своє житло від протизаконних дій з боку потерпілого, але, умисно стріляючи в останнього з рушниці, обрав такий спосіб захисту, який не відповідав небезпечності посягання. Тому дії П.А. за цим епізодом необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р. на ч. 2 ст. 15, ст. 118 КК 2001 р. як замах на умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Оскільки за ч. 2 ст. 17, п. «з» ст. 93 КК 1960 р. настає відповідальність за замах на умисне вбивство, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями 95—97 цього Кодексу, а П.А. не є такою особою, його дії мають бути перекваліфіковані на ч. 2 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р. як замах на умисне вбивство К.О.

З урахуванням викладеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2002 р. щодо П.А. змінила. Його дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р. на ч. 2 ст. 15, ст. 118 КК 2001 р. з призначенням покарання у виді двох років позбавлення волі та з ч. 2 ст. 17, п. «з» ст. 93 КК 1960 р. на ч. 2 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р. з призначенням покарання за цим законом і за сукупністю злочинів у виді семи років позбавлення волі.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком