ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
84. Коли не встановлено подію злочину або в діянні немає складу останнього, а також коли не доведено участь підсудного у вчиненні злочину, постановлюється виправдувальний вирок
 
 




Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2001 р. кримінальну справу за обвинуваченням Л. за ч. 2 ст. 167 КК 1960 р. закрито у зв’язку з тим, що інкриміновані йому діяння за КК 2001 р. не є караними, а також із пред’явленого Л. обвинувачення виключено за відсутністю події злочину епізоди, кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 3 ст. 166 КК 1960 р. В апеляційному порядку справа не розглядалася. У касаційному поданні прокурор Донецької області порушив питання про скасування постанови і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням судом кримінально-процесуального закону.

Розглянувши касаційне подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з матеріалами досудового слідства Л. пред’явлено обвинувачення в тому, що, обіймаючи посаду директора шахти, він неналежно виконував свої службові обов’язки, недбало і несумлінно ставився до них, чим завдав шахті матеріальну шкоду на суму 700 грн. Його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 167 КК 1960 р. як халатність, що спричинила тяжкі наслідки. Разом з тим, згідно зі ст. 367 і приміткою до ст. 364 КК 2001 р. кримінальна відповідальність за халатність настає за умови заподіяння матеріальних збитків, які в сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Сто неоподатковуваних мінімумів становлять 1 тис. 700 грн., тобто за вчинені Л. діяння КК 2001 р. відповідальність не передбачена. Отже, суд цілком обгрунтовано, з дотриманням вимог розділу 2 «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 р. кримінальну справу щодо Л. у цій частині закрив. Тому доводи з цього приводу, наведені у касаційному поданні, є безпідставними.

Що ж до епізодів, кваліфікованих органами досудового слідства за ч. 3 ст. 166 КК 1960 р., які були виключені судом з обвинувачення Л. у зв’язку з відсутністю події злочину, то в цій частині постанову суду не можна визнати законною та обгрунтованою. Як вбачається із протоколу судового засідання, суд провів у справі судове слідство і після судових дебатів та надання підсудному останнього слова пішов до нарадчої кімнати. А відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК у разі, коли не встановлено події злочину, суд постановляє в нарадчій кімнаті виправдувальний вирок. Під час судових дебатів прокурор відмовився від підтримання обвинувачення, пред’явленого Л. за ч. 3 ст. 166 КК 1960 р. Ця обставина також не була належною підставою для закриття справи у цій частині, оскільки згідно

з ч. 3 ст. 264 КПК відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можлива лише шляхом винесення ним відповідної постанови, в якій мають бути наведені належні мотиви відмови. У матеріалах справи такої постанови немає. З урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила частково, постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2001 р. щодо Л. скасувала в частині виключення із пред’явленого йому обвинувачення епізодів, кваліфікованих органами досудового слідства за ч. 3 ст. 166 КК 1960 р., і направила справу в цій частині на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком