ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
62. Коли особа, щодо якої були застосовані відстрочка виконання вироку або умовне засудження, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, кожний вирок виконується самостійно
 
 
Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 29 березня 2002 р. Р. визнано винуватим у крадіжці чужого майна, поєднаній із проникненням в інше приміщення, і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК * на три роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому остаточно визначено чотири роки позбавлення волі. Р. засуджено за те, що 21 грудня 2001 р. о 22-й годині він у стані алкогольного сп’яніння зірвав замок на дверях і проник у літню кухню Б., звідки таємно викрав продукти харчування на загальну суму 99 грн. У касаційній скарзі Р. просив пом’якшити йому покарання. Перевіривши кримінальну справу в повному обсязі, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що ця скарга підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини Р. у таємному викраденні майна Б. на суму 99 грн. шляхом проникнення у приміщення грунтується на доказах, зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні в установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку. Дії засудженого за ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковані правильно, йому призначено мінімальну міру покарання, передбачену санкцією цієї норми, і підстав для його пом’якшення немає. Проте суд безпідставно призначив Р. покарання згідно з ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів. Із матеріалів справи вбачається, що вироком Білозерського районного суду від 1 лютого 2002 р. Р. був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК на два роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 22 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої були застосовані відстрочка виконання вироку або умовне засудження, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається і кожний вирок виконується самостійно **. У зв’язку з наведеним рішення суду про призначення Р. покарання за сукупністю злочинів із вироку виключено.

____________________________________________
* Тут і далі, якщо інше не застережено, мається на увазі КК України 2001 р.
** А налогічне роз’яснення міститься у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", відповідно до п. 31 якої постанову Пленуму від 22 грудня 1995 р. № 22 визнано такою, що втратила чинність. Див.: Вісник Верховного Суду Ураїни. — 2003. — № 6. — С. 14—20.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком