ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Відчуження службовою особою майна, що перебуває в податковій заставі, вчинене без письмової згоди податкових органів, не може розглядатись як умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Такі дії можуть кваліфікуватися за ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем у разі доведеності вини в цьому злочині
 
 

Відчуження службовою особою майна, що перебуває в податковій заставі, вчинене без письмової згоди податкових органів, не може розглядатись як умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Такі дії можуть кваліфікуватися за ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем у разі доведеності вини в цьому злочині

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 17 квітня 2003 р.
(в и т я г)

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Д. засуджено за зловживання службовим становищем, що потягло тяжкі наслідки, та за ухилення від сплати податків.

Як визнав суд, Д., який працював директором ПСП (далі — підприємство), восени 2001 р., зловживаючи своїм службовим становищем і з метою ухилення від сплати податків, без згоди Снятинської державної податкової інспекції (далі — ДПІ) дав розпорядження про реалізацію на переробку 31 тонни цукрового буряка вартістю 5 тис. 890 грн., що був під податковою заставою.

За касаційною скаргою засудженого вирок скасовано із закриттям справи з таких підстав.

Визнаючи Д. винуватим у зловживанні службовим становищем та в ухиленні від сплати податків, суд виходив лише з самого факту, що засуджений без згоди ДПІ розпорядився цукровим буряком, який був під податковою заставою.

Проте, обгрунтовуючи у вироку свій висновок про доведеність вини Д., суд обмежився переліченням доказів і ретельно їх не проаналізував. Кваліфікуючи дії засудженого за ч. 2 ст. 364 і ч. 1 ст. 212 КК, він не зазначив, у чому ж полягало ухилення Д. від сплати податків, якими саме діями той порушив посадові обов’язки, яка особиста заінтересованість була в його діях чи в інтересах яких третіх осіб він використав своє службове становище, кому переробкою цукрового буряка без згоди ДПІ спричинено тяжкі наслідки.

Унаслідок поверхового розгляду справи суд не звернув уваги на пояснення Д. про те, що під заставу було взято незібраний буряк і, оскільки від ДПІ ніяких вказівок щодо подальших дій із заставленим майном не надходило, він із метою збереження врожаю прийняв рішення про збирання буряка та про подальшу передачу його цукровому заводу на переробку (а не на реалізацію, як визнав суд) у зв’язку з необхідністю проведення розрахунків із працівниками підприємства.

Із матеріалів справи видно, що Д. діяв в інтересах служби, оскільки на нього як на директора було покладено функції з організації діяльності сільськогосподарського підприємства. Розрахувавшись із працівниками останнього цукром, отриманим від переробки буряка, Д. тим самим ліквідував заборгованість із заробітної плати, тобто виконав покладені на нього обов’язки з оплати праці і запобіг заподіянню істотної шкоди законним інтересам громадян.

За таких обставин дії Д., пов’язані з реалізацією без згоди ДПІ майна, що перебувало в податковій заставі, не можна розглядати як кримінально каране зловживання службовим становищем, оскільки вони не містять такої необхідної ознаки, передбаченої ст. 364 КК, як використання службового становища всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів чи в інтересах третіх осіб. Не спричинили вони й істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб або тяжких наслідків.

У даному випадку зазначені дії могли бути підставою для адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не є обгрунтованим і визнання Д. винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК, оскільки відчуження службовою особою майна, що перебуває в податковій заставі з підстав, визначених ст. 8 названого Закону, вчинене без письмової згоди податкових органів, не може розглядатись як умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Такі дії службових осіб можуть кваліфікуватися лише за ст. 364 КК як зловживання службовим становищем у разі доведеності вини в цьому злочині.

З урахуванням наведеного колегія суддів визнала постановлений щодо Д. вирок незаконним і необгрунтованим, а тому скасувала його із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК — за відсутністю складу злочину.

© 2017. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком