ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
37. Викуп застосовується до тих об’єктів, які не були продані на аукціоні чи за конкурсом і включені до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, та були здані в оренду, якщо право на викуп передбачене договором оренди, укладеним до набрання чинності Закону України «Про оренду державного і комунального майна»
 
 

4 березня 2002 р. МКП «Казанський» (далі — МКП) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ДП «Трейд Лайн ЛТД» ТОВ «Трейд Лайн ЛТД» (далі — ДП), Одеської міської ради (далі — Міськрада) та представництва з управління комунальною власністю Одеської міської ради про визнання недійсними договору купівлі-продажу і свідоцтва про право власності на будівлі та споруди. У позовній заяві МКП послалося на те, що укладаючи договір купівлі-продажу від 14 вересня 2002 р., Міськрада порушила право, передбачене законом, першочергового викупу орендарем орендованого майна.

Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог. Господарський суд Одеської області рішенням від 29 травня 2002 р. позов МКП задовольнив частково, визнавши недійсним: договір від 14 вересня 2001 р., укладений між Міськрадою та ДП – з моменту його укладення; акт прийому-передачі майна від 14 грудня 2001 р. — з моменту його підписання і свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди від 14 грудня 2001 р. — з моменту його видання. Одеський апеляційний господарський суд постановою від 17 липня 2002 р. зазначене рішення залишив без зміни.

Вищий господарський суд України постановою від 21 жовтня 2002 р. рішення Господарського суду Одеської області від 29 травня 2002 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 липня 2002 р. скасував, у позові МКП відмовив. 10 січня 2002 р. Верховний Суд України за касаційною скаргою МКП порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2002 р. Скаргу мотивовано різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах. Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вирішила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. У п. 51 розд. ІХ Закону від 18 травня 2000 р. № 1723-ІІІ «Про державну програму приватизації на 2000—2002 роки» встановлено, що в разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, коли за згодою орендодавця орендар за власні кошти здійснив поліпшення орендованого майна, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна, яке неможливо відокремити від об’єкта, не завдавши йому шкоди.

Згідно зі ст. 11 Закону від 6 березня 1992 р. № 2171-ХІІ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі — Закон №2171-ХІІ), викуп застосовується до тих об’єктів, які не були продані на аукціоні чи за конкурсом і включені до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, і були здані в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом від 10 квітня 1992 р. №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (далі — Закон №2269-ХІІ). Таким чином, у Законі чітко визначені випадки, коли в орендаря виникає право на викуп майна, щодо якого є рішення про приватизацію.

Скасовуючи судові рішення у справі, Вищий господарський суд України дійшов обгрунтованого висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій Положення «Про механізм відчуження об’єктів комунальної власності» (затверджене рішенням Міськради від 28 квітня 2000р. № 946-ХХІІІ) відповідно до якого орендар має право першочергового викупу орендованого об’єкту. Вищий господарський суд України правильно керувався при прийнятті постанови Законом № 2171-ХІІ та Законом № 2269-ХІІ і дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у позивача права на викуп спірного приміщення.

Одним із основних принципів приватизації, відповідно до ст. 2 Закону від 4березня 1992 р. № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» є повне, своєчасне і достовірне інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об’єкти приватизації. Вищий господарський суд України правильно визначив, що відчуження спірних споруд і будівель ринку «Казанський» за договором купівлі-продажу від 14 вересня 2001 р. у власність ДП здійснено відповідно до ст. 10 Закону. Як встановив господарський суд, 8 лютого 2001 р. в газеті «Одесский Вестник» опубліковано рішення Міськради від 26 січня 2001 р. № 1963-ХХІІІ про приватизацію об’єктів комунальної власності та наведено перелік цих об’єктів, у п. 32 якого зазначено, що споруди і будівлі колишнього ринку «Казанський», розташованого в м. Одесі, підлягають приватизації шляхом викупу.

За таких обставин, коли доводи касаційної скарги не грунтуються на вимогах закону і не підтверджені матеріалами справи, та керуючись статтями 11117—11120 ГПК, Верховний Суд України постанову Вищого господарського суду України залишив без зміни, а скаргу МКП — без задоволення.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком