ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
16. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про пожежну безпеку» підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати збитки, завдані у зв’язку з порушенням ними протипожежних вимог. Вирішуючи позов про відшкодування шкоди у справах про знищення та пошкодження майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки, суди повинні виходити з того, що відшкодуванню підлягають вартість знищеного пожежею майна, витрати на відновлення чи полагодження майна, частково пошкодженого внаслідок пожежі або при її гасінні, а також інші завдані нею збитки. В таких випадках суди мають з’ясовувати, чи не було майно застраховано, оскільки в разі виплати страхового відшкодування розмір суми, що підлягає стягненню, повинен бути відповідно зменшений
 
 

У лютому 2001 р. С.В.Ю. звернувся до суду із позовом до ВАТ з газопостачання та газифікації «Київоблгаз» (далі — ВАТ) та 2-го загону державної пожежної охорони м. Бровари (далі — загін пожежної охорони) про відшкодування шкоди. Позивач послався на те, що він постійно проживає в частині будинку в м. Бровари, власником якої є його матір — С.В.Ф. Друга половина будинку належить на праві власності С.Н. Під час проведення зварювальних робіт працівниками Броварської філії ВАТ 20квітня 2000 р. виникла пожежа, внаслідок якої було пошкоджено частину будинку С.Н. та його особисте майно, тому позивач просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 тис. 360 грн., а також 10 тис. грн. за заподіяну моральну шкоду.

З аналогічним позовом до суду звернулася П., яка послалась на те, що вона із С.В.Ю. перебуває у фактичних шлюбних відносинах і проживає разом із ним. Під час пожежі 20 квітня 2000 р. було пошкоджено її особисте майно на суму 3 тис. 450 грн., яку вона просила стягнути з відповідача, а також 10 тис. грн. — на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою судді Броварського міського суду від 14 березня 2001 р. зазначені позови були об’єднані в одне провадження і до участі у справі як співвідповідача було притягнуто загін пожежної охорони. Рішенням Броварського міського суду від 30 листопада 2001 р. в задоволенні позовних заяв відмовлено.

У касаційній скарзі С.В.Ю., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 36 Закону від 17 грудня 1993 р. № 3745-ХII«Про пожежну безпе»ку (далі — Закон) підприємства, установи, організації та громадяни відповідно до чинного законодавства зобов’язані відшкодувати збитки, завдані у зв’язку з порушенням ними протипожежних вимог.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. № 4 «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» (в редакції постанови від 3 березня 2000р. № 3) роз’яснено: у зазначених випадках судам необхідно виходити з того, що відшкодуванню підлягають вартість знищеного пожежею майна, витрати на відновлення або полагодження майна, частково пошкодженого внаслідок пожежі або при її гасінні, а також інші завдані нею збитки. Суди також мають з’ясовувати, чи не було майно застраховано, оскільки в разі виплати страхового відшкодування розмір суми, що підлягає стягненню, повинен бути відповідно зменшений.

При вирішенні спору суд не врахував наведене, а виходив лише з того, що майно позивачів було пошкоджено не вогнем, а водою при гасінні пожежі працівниками пожежної охорони, які згідно зі ст. 34 Закону не несуть відповідальності за матеріальні збитки, пов’язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі. З урахуванням наведених підстав Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу С.В.Ю. задовольнила: рішення Броварського міського суду від 30 листопада 2001 р. скасувала, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком