ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
46. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, неправильно кваліфіковано за ст. 121 КК України
 
 

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9серпня 2002 р. З. визнано винним у тому, що він заподіяв Г. умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть, і засуджено за ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на чотири роки шість місяців позбавлення волі. Як установлено судом, Г., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, прийшов до З. на дачу й почав вимагати у того гроші, після чого вдарив його ножем у живіт, поранивши печінку та жовчний міхур. Такі тілесні ушкодження віднесено до тяжких, небезпечних для життя в момент заподіяння. Коли Г., навалившись на З., знову замахнувся ножем, З., захищаючись, вихопив ножа і завдав нападнику кілька ударів у спину й груди, спричинивши проникаючі поранення із пошкодженням серця та лівої легені (які віднесено до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння), внаслідок чого Г. помер. Ці дії З. суд кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК.

У касаційній скарзі засуджений навів доводи про те, що тілесні ушкодження Г., від яких той помер, він спричинив, обороняючись від нападу, і порушив питання про зміну вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК та пом’якшення призначеного йому покарання. Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила її, пославшись на таке. Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав їм неправильну юридичну оцінку.

З урахуванням того, що Г. першим напав на З. і ножем спричинив йому умисні тяжкі тілесні ушкодження, дії останнього, який, перебуваючи у стані необхідної оборони, перевищив її межі і заподіяв нападнику умисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого той помер, необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК. З огляду на наведене та керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу засудженого задовольнила, а вирок Києво-Святошинського районного суду від 9 серпня 2002 р. з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК, а саме у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, змінила, перекваліфікувавши дії З. з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК і призначивши йому покарання у виді двох років обмеження волі.

У зв’язку з тим, що З. відбув за вироком місцевого суду один рік п’ять місяців дев’ять днів позбавлення волі, що відповідає двом рокам десяти місяцям 18 дням обмеження волі, його з-під варти звільнено.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком