ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
42. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сума податку, попередньо включена до податкового кредиту, залишається не підтвердженою документами, про які йдеться у підпункті 7.4.5 зазначеного Закону, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену такими документами
 
 
9 грудня 1999 р. МПП «Люк» (далі — МПП) звернулося до Арбітражного суду Одеської області з позовом до ДПА в Одеській області про визнання недійсним рішення від 29 листопада 1999 р. щодо застосування фінансових санкцій. Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що ДПА в Одеській області в акті від 18 листопада 1999 р. безпідставно визнала, що МПП порушило ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р. № 1681/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі — Закон від 3 квітня 1997 р.), і незаконно застосувала за таке порушення 100 % фінансової санкції за період з 1 січня 1998 по 1 січня 1999 р. по ПДВ в сумі 11 тис. 838 грн. та за завищення суми бюджетного відшкодування — в розмірі 5 тис. 382 грн.
ДПА в Одеській області позов не визнала з тих підстав, що МПП завищило податковий кредит, включивши до декларації суму податкового кредиту за податковими накладними, що не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р., та на порушення підпункту 7.2.6 цієї статті незаконно зарахувало до податкового кредиту суми ПДВ.

Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 27 липня 2000 р. визнано недійсним рішення ДПА в Одеській області від 29 листопада 1999 р. постановою голови Арбітражного суду Одеської області від 21 листопада 2000 р. це рішення суду залишено без зміни.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. судові рішення Арбітражного суду Одеської області у цій справі залишені без зміни. Постанова обгрунтована тим, що продавець надав МПП податкові накладні, оформлені відповідно до підпункту 7.2.1 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р., і підстав для визнання їх недійсними у ДПА в Одеській області не було.

11 квітня 2002 р. Верховний Суд України за касаційною скаргою ДПА в Одеській області порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. Касаційна скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Верховний Суд України задовольнив касаційну скаргу з таких підстав.

ДПА в Одеській області здійснила перевірку правильності нарахування і своєчасного внесення в Державний бюджет України сум ПДВ та подоходного податку з працівників МПП в період з 1 січня 1998 по 1 жовтня 1999 р., про що складено акт від 18 листопада 1999 р. Перевіркою встановлено, що МПП занизило ПДВ на суму 11 тис. 838 грн. та завищило суми відшкодування ПДВ на 5 тис. 382 грн. Завищення податкового кредиту сталося в результаті включення в декларацію суми податкового кредиту на підставі недійсних податкових накладних.

Відповідно до підпункту 7.2.3 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р. податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом, тому має відповідати вимогам підпункту 7.2.1 ст. 7 зазначеного Закону.

У податкових накладних, про які йдеться в акті, не заповнено графи: «Одиниця виміру товару і його обсяг», «Дата відвантаження»; не завірено круглою печаткою (згідно з п. 18 Указу Президента України від 7 серпня

1998 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» податкова накладна повинна бути завірена печаткою підприємства). Крім того, у податкових накладних заповнено як графу «Обсяг продажу без врахування ПДВ, який підлягає оподаткуванню за ставкою 20 %», так і графу «Обсяг продажу без врахування ПДВ, який підлягає оподаткуванню за ставкою 0 %», що є недопустимим.

Таким чином, податкові накладні не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р., тому згідно з п. 17 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» вважаються недійсними, а в разі виявлення факту завищення сум бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов’язання, прихованого від оподаткування. Якщо внаслідок таких дій платник податку отримав бюджетне відшкодування, то він вважається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього згідно із законодавством застосовуються санкції.

У разі порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної МПП згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р. повинно було звернутися до закінчення поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за місцем свого знаходження з наданням копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява була б підставою для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З такою заявою МПП до податкового органу не зверталося, податкові накладні обліковано, а суми податкового кредиту включено до декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р. не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 10 Закону від 3 квітня 1997 р. визначено відповідальність платників податків та контроль за його справлянням. Відповідно до підпункту 10.1 цієї статті платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету згідно із законодавством України, а підпунктами 10.2 і 10.3 визначено, що контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють податкові органи. Правила податкового обліку встановлюються центральним податковим органом України (ч. 1 ст. 4 Закону від 4 грудня 1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»; далі — Закон від 4 грудня 1990 р.).

Статтею 2 Закону від 4 грудня 1990 р. контрольний податковий орган уповноважено приймати у випадках, передбачених Законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, обов’язкові для виконання платниками податків, тому застосовані фінансові санкції ДПА в Одеській області на підставі п. 7 ст. 11 Закону від 4 грудня 1990 р. та п. 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України та Міністерством фінансів України від 20 квітня 1995 р. № 28 * відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин Верховний Суд України скасував рішення усіх судових інстанцій щодо цієї справи як такі, що не відповідають вимогам підпунктів 7.2.1; 7.2.6; 7.4.5 ст. 7, ст. 10 Закону від 3 квітня 1997 р. та статей 2, 4, 11 Закону від 4 грудня 1990 р., і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.

______________________________________

* Наказ від 28 квітня 1995 р. № 28 втратив чинність на підставі наказу ДПА України від 17 березня 2001 р. № 110, яким затверджено нову Інструкцію.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком