ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
При припиненні трудових відносин з підприємством, установою, організацією громадянин, який перебував на квартирному обліку за місцем роботи, переводиться на облік до виконавчого комітету місцевої ради за місцем проживання. Відсутність працівника на засіданні профспілкового комітету під час прийняття рішення про зняття його з квартирного обліку не може бути підставою для висновку суду про скасування такого рішення
 
 

При припиненні трудових відносин з підприємством, установою, організацією громадянин, який перебував на квартирному обліку за місцем роботи, переводиться на облік до виконавчого комітету місцевої ради за місцем проживання. Відсутність працівника на засіданні профспілкового комітету під час прийняття рішення про зняття його з квартирного обліку не може бути підставою для висновку суду про скасування такого рішення

Ухвала Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
від 13 жовтня 2004 р.
(в и т я г)

У вересні 2002 р. Д. звернулася в порядку, передбаченому ст. 2481 ЦПК, до суду зі скаргою, в якій просила зобов’язати адміністрацію відкритого акціонерного товариства «Вінницький державний експериментальний оптико-механічний завод» (далі — ВАТ) поновити її в пільговій черзі на отримання житла та надати окрему однокімнатну квартиру. На обгрунтування своїх вимог скаржниця зазначила, що після закінчення Вінницького політехнічного інституту в 1988 р. вона як молодий спеціаліст була прийнята на посаду інженера-конструктора науково-виробничого підприємства «Пошук» і поставлена на квартирний облік позачергово. Під час роботи їй було надано ліжко-місце в гуртожитку для малосімейних у м. Вінниці. У зв’язку зі скороченням чисельності та штату її було звільнено з роботи 14 січня 1998 р. й знято з квартирного обліку на підставі протоколу засідання профспілкового комітету ВАТ від 29 грудня 1999 р. № 14. Посилаючись на те, що в 1998 р. на підприємстві був розподіл квартир, однак квартиру отримав Л., який стояв у черзі після неї, й на час звернення до суду зі скаргою вона не має постійного місця проживання, оскільки її виселено з квартири, де вона жила, скаржниця просила поновити її в черзі на отримання житла й зобов’язати ВАТ надати їй квартиру.

У грудні 2002 р. Д. подала заяву, в якій просила розглянути її скаргу в позовному провадженні.

Ленінський районний суд м. Вінниці рішенням від 19 грудня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 4 березня 2003 р., позов задовольнив: постановив поновити Д. у пільговій черзі на позачергове отримання житла та зобов’язати адміністрацію ВАТ надати Д. окрему однокімнатну квартиру.

У касаційній скарзі ВАТ порушило питання про скасування ухвалених судових рішень і закриття провадження у справі з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник також послався на існування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 квітня 1999 р., яке набрало законної сили та яким Д. відмовлено в задоволенні позовних вимог до Вінницького державного експериментального оптико-механічного заводу (далі — Завод), правонаступником якого є ВАТ, про надання житла.

Перевіривши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 квітня 1999 р. позов Заводу задоволено: Д. виселено з кімнати в будинку, що належить цьому підприємству, та переселено в гуртожиток для холостяків. У задоволенні зустрічного позову Д. про надання житла відмовлено.

На підставі протоколу засідання профспілкового комітету ВАТ від 29 грудня 1999 р. № 14 Д. знято з квартирного обліку на підприємстві.

Відповідно до норм підпункту 3 п. 26, абзацу другого п. 30 та абзацу другого п. 39 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. № 470; далі — Правила) особи, що перебувають на обліку за місцем роботи, знімаються з квартирного обліку у випадку припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією.

При припиненні трудових відносин з підприємством, установою, організацією громадянина, який перебував на квартирному обліку за місцем роботи, і тимчасовому виїзді на роботу в іншу місцевість (якщо за тим, хто виїхав, за законом зберігається жиле приміщення) він переводиться на облік до виконавчого комітету місцевої ради за місцем проживання.

Адміністрації та профспілковому комітету підприємства, установи, організації за згодою ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їхнього трудового внеску.

Поновлюючи позивачку в черзі на позачергове отримання житла у відповідача, суд виходив з того, що при прийнятті рішення про зняття її з квартирного обліку її не запросили на засідання профспілкового комітету та що було порушено черговість при наданні житла особі, яка перебувала у черзі за позивачкою.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки сам по собі факт відсутності на засіданні профспілкового комітету позивачки, якій не повідомили про час розгляду питання про зняття з квартирного обліку, не може бути підставою для скасування рішення, яке відповідає підпункту 3 п. 26 Правил.

Крім того, пославшись на порушення черговості при наданні житла, суд не перевірив доводів відповідача про забезпечення житлом працівника в порядку, передбаченому абзацом другим п. 39 Правил. Не дав суд оцінки й доводам відповідача про наявність обставин для відмови у прийнятті позовної заяви, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 136 ЦПК.

Апеляційна інстанція не звернула уваги на порушення судом першої інстанції зазначених норм закону та ст. 2021 ЦПК.

За таких обставин Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила касаційну скаргу ВАТ задовольнити частково, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 грудня 2002 р. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 4 березня 2003 р. скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2017. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком