ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
78. Застосування чи спроба застосування при вчиненні хуліганських дій вогнепальної зброї є підставою для кваліфікації злочину за ч. 3 ст. 206 КК України 1960 р. тільки в тому разі, коли винуватий за її допомогою заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання такої зброї у процесі хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян
 
 
Вироком Савранського районного суду Одеської області від 12 квітня 2001 р. С. визнано винуватим у вчиненні хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї і засуджено за ч. 3 ст. 206 КК 1960 р. на три роки позбавлення волі. Як установив суд, 26 жовтня 2000 р. приблизно о 21-й годині С., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, у приміщенні бару у присутності його відвідувачів умисно з хуліганських мотивів грубо порушив громадський порядок і виразив явну неповагу до суспільства — вистрелив із мисливської рушниці в стелю, внаслідок чого було припинено роботу цього закладу. Продовжуючи свої хуліганські дії, С. іще раз вистрелив із цієї ж рушниці в бік танцювального майданчика (який у той час не працював), розбивши ліхтар.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Одеського обласного суду від 19 червня 2001 р. вирок щодо С. залишено без зміни. Розглянувши справу за касаційною скаргою адвоката, колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України судові рішення змінила, пославшись на таке. Суд правильно встановив фактичні обставини, за яких С. із хуліганських мотивів зробив постріли з рушниці, однак невірно кваліфікував такі дії за ч. 3 ст. 206 КК 1960 р. Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. № 3 «Про судову практику в справах про хуліганство» застосування чи спроба застосування при вчиненні хуліганських дій вогнепальної зброї є підставою для кваліфікації злочину за ч. 3 ст. 206 КК 1960 р. тільки в тому разі, коли винуватий за її допомогою заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання такої зброї у процесі хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Суд визнав, що постріл у закритому приміщенні створював реальну загрозу для оточуючих, однак цей висновок не грунтується на матеріалах справи. Так, свідок З. показав, що С., розпиваючи спиртні напої в барі у колі знайомих, раптом мовчки вистрелив у стелю. Інших відвідувачів у приміщенні бару в цей час не було. Аналогічні показання дали на стадії досудового слідства свідки П., Н. і Р. Остання, крім того, зазначила, що після припинення роботи бару чула постріли з танцювального майданчика. Виходячи з наведених доказів колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України визнала, що реальної загрози для життя і здоров’я будь-кого, в тому числі й осіб, які знаходилися в барі, зроблені С. постріли не становили. Оскільки уражуючі властивості знаряддя вчинення злочину — мисливської рушниці — С. використав не для заподіяння тілесних ушкоджень громадянам, колегія суддів визнала, що в його хуліганських діях немає кваліфікуючої ознаки — застосування вогнепальної зброї, тому перекваліфікувала їх із ч. 3 ст. 206 КК 1960 р. на ч. 1 ст. 296 КК 2001 р., за якою призначила покарання у виді обмеження волі строком

на два роки.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком