ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
За позовом учасника спільної власності на жилий будинок встановлюється порядок користування земельною ділянкою, яку було виділено під будинок у натурі (на місцевості) із зазначенням її меж. Якщо до вирішення спору самі учасники спільної власності порядок користування земельною ділянкою не встановлювали, суд виходить із первісного розміру часток у праві спільної власності до їх зміни в подальшому внаслідок поділу власності чи з інших підстав. Суд бере до уваги угоду учасників спільної власності на будинок про порядок користування земельною ділянкою при вирішенні як спорів між тими, хто його визначав, так і спорів за участю осіб, які в подальшому набули права власності на відповідну частку в спільній власності та для яких така угода є обов’язковою
 
 
У вересні 1989 р. К.М. пред’явив позов до К.В. про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Позивач зазначав, що йому на праві власності належать 2/3 жилого будинку, а відповідачу — 1/3 цього будинку. К.М. просив установити порядок користування земельною ділянкою пропорційно розміру часток у спільній власності на будинок, а саме: надати йому 513 кв. метрів, а К.В. — 257 кв. метрів.

В березні 1997 р. К.В. пред’явив позов до К.Є. та К.М., а К.Є. — до К.М. і К.В., у яких кожен із позивачів просив установити порядок користування земельною ділянкою пропорційно належним їм на праві власності частинам будинку — відповідно 47/100 і 25/100.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого 1998 р. встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою: К.В. виділено 362 кв. метри, К.М. — 216 кв. метрів, К.Є. — 192 кв. метри. Витрати по перенесенню огорожі та ганку покладено на К.М. У касаційному порядку справа не розглядалась.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування рішення як постановленого з порушенням вимог статей 15, 30, 62 ЦПК. Президія Харківського обласного суду протест задовольнила з таких підстав.

Установлюючи порядок користування спірною земельною ділянкою, суд не з’ясував розміру ділянки, що перебувала в користуванні попередніх власників. Вирішуючи спір, суд мав також з’ясувати, чи були встановлені межі земельної ділянки біля спірного будинку землевпорядними організаціями, оскільки землею розпоряджаються ради, а користуватися ділянкою до встановлення її меж у натурі (на місцевості) заборонено.

Відповідно до чинного земельного законодавства встановлення порядку користування земельною ділянкою можливе лише в тому разі, коли таку ділянку відведено в натурі (на місцевості) компетентними органами із зазначенням її меж.

Порядок користування та розпорядження спільною земельною ділянкою визначається насамперед самими співвласниками жилого будинку залежно від розміру їх часток у спільній власності на будинок. Суд бере до уваги їх угоду з цього приводу при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на будинок і для яких така угода також є обов’язковою.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками будинку про порядок користування земельною ділянкою цей порядок ними не визначався, суду слід виходити з розміру їх часток у праві спільної власності на будинок на час перетворення спільної сумісної власності у спільну часткову або на час виникнення останньої.

Суд не врахував ні цих вимог закону, ні положення ЗК про те, що подальші зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, які стались у зв’язку з прибудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку користування та розпорядження земельною ділянкою.

Виходячи з наведеного і керуючись статтями 337, 338 ЦПК, президія Харківського обласного суду протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого 1998 р. скасувала як необгрунтоване та постановлене з істотними порушеннями закону і направила справу на новий розгляд.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком