ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-7. На підставі ст. 71 ЖК України суд може визнати члена сім’ї наймача жилого приміщення таким, що втратив право користування цим приміщенням, якщо він був відсутнім понад шість місяців без поважних причин
 
 
У грудні 2000 р. Ф.О. звернулася в суд із позовом до Ф.Н. про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 ЖК, посилаючись на те, що відповідачка (її колишня невістка) з1996 р. без поважних причин у квартирі не проживає. <p>Рішенням Світловодського міського суду Кіровоградської області від 9січня 2001 р. позов було задоволено.

У касаційній скарзі Ф.Н. просила скасувати постановлене рішення, оскільки суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду — скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що факт відсутності відповідачки в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, а саме починаючи з 1996 р., доведено. Однак зазначений факт був установлений судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Так, згідно з п. 3 ст. 336 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо її розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, яким не було повідомлено про час і місце судового засідання.

Із матеріалів справи вбачається, що 9 січня 2001 р. суд постановив рішення за відсутності відповідачки, якій не було своєчасно і належним чином вручено виклик на розгляд справи, у зв’язку з чим суд порушив її права і позбавив можливості надати свої докази та заперечення.

Крім того, відповідно до ст. 62 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

У справі про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК, підлягали з’ясуванню причини відсутності відповідачки в цьому приміщенні понад установлені законом строки.

Усупереч наведеним нормам закону, а також вимогам ст. 202 ЦПК суд не зазначив у рішенні, з яких саме причин (які суд вважав неповажними), відповідачка не проживала у спірному жилому приміщенні. У своїй скарзі відповідачка посилається на те, що вона дійсно через неможливість працевлаштуватися за місцем постійного проживання була змушена поїхати до м. Москви і там працевлаштуватися тимчасово, але вона щомісяця поверталася до місця свого постійного проживання, де живе також її неповнолітній син, догляд за яким на її кошти за її проханням здійснювала позивачка, якій було відомо про її місце перебування.

З матеріалів справи також вбачається, що у спірній квартирі крім сторін проживають неповнолітній син відповідачки та її чоловік — Ф.Б., якого суд не притягнув до участі у справі. За таких обставин рішення суду не можна вважати законним і обгрунтованим. Виходячи з наведеного й керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Світловодського міського суду Кіровоградської області скасувала і направила справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком