ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
54-2001. За необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при необхідній обороні, а також перевищенні її меж кримінальна відповідальність не передбачена
 
 

Вироком Старобешівського районного суду Донецької області від 20 вересня 1999 р. М. засуджено за ст. 104 КК на один рік виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи з утриманням у дохід держави 10 % заробітку.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду від 9 листопада 1999 р. вирок залишено без зміни.

Як визнав суд, 21 листопада 1997 р. М. на подвір’ї свого будинку під час сварки з Л., яка образила його і вдарила рукою в обличчя, з метою запобігти її подальшим неправомірним діям відштовхнув її від себе, внаслідок чого вона впала і від удару об асфальт одержала перелом шийки правого стегна зі зміщенням. За висновком суду, М. заподіяв потерпілій тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування судових рішень і закриття провадження у справі за відсутністю в діях М. складу злочину. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, але дав неправильну юридичну оцінку діям засудженого, кваліфікувавши їх за ст. 104 КК.

Під час судового засідання М., заперечуючи свою винність, показав, що 21 листопада 1997 р. Л. почала сваритися з ним за межу земельних ділянок, потім ударила його рукою в обличчя, а коли спробувала вдарити ще раз, він відштовхнув її від себе і вона впала на асфальт.

Згідно з поясненнями Л., після того, як вона вдарила М. в обличчя, останній у відповідь схопив її за плече і штовхнув, від чого вона впала й одержала тілесне ушкодження, яке, згідно з висновком судово-медичної експертизи, є тяжким і могло виникнути при падінні на тверду поверхню.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається (по суті, це визнав і суд), що між М. та Л. виникла сварка за межу земельних ділянок, під час якої Л. прийшла на подвір’я М., образила його і вдарила рукою в обличчя, заподіявши садна, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи, віднесено до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров’я, а М. із метою запобігти її подальшим діям відштовхнув її, внаслідок чого Л. упала на асфальт і одержала тяжке тілесне ушкодження у вигляді перелому шийки правого стегна зі зміщенням, який не зрісся протягом шести місяців, що спричинило стійку втрату функції стегна більше ніж на одну третину.

Наведене свідчить про те, що М. не мав умислу на заподіяння Л. тяжкого тілесного ушкодження, оскільки оборонявся від її дій. Даних про те, що М. перевищив межі необхідної оборони, у справі немає.

Зокрема, районний суд визнав установленим, що потерпіла діяла неправомірно, вдаривши М. в обличчя, він з метою запобігти цим діям відштовхнув її і вона внаслідок падіння одержала перелом шийки правого стегна. Таким чином, заподіяне потерпілій тяжке тілесне ушкодження є наслідком необережних дій М.

Кваліфікуючи дії засудженого як заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, суд не врахував, що М., відштовхуючи потерпілу, необережно поставився до наслідків цих дій.

За необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при необхідній обороні, а також перевищенні її меж кримінальна відповідальність не передбачена. Тому судові рішення щодо М. скасовано і справу провадженням закрито за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 104 КК.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком