ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
22. Зі змісту ст. 121-2 ГПК (в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.) випливає, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських (арбітражних) судів розглядає виключно місцевий господарський суд, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, оскільки виконання зазначених рішень судів є невід’ємною частиною судового процесу
 
 

10 липня 2001 р. Державне підприємство з комплектного постачання устаткування «Укренергокомплект» (далі — Підприємство) звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність службових осіб Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва (далі — Відділ ДВС). Свої вимоги Підприємство обгрунтувало тим, що постанови від 11 червня 2001 р. № 375/5 та від 4липня 2001 р. (без номера) Відділу ДВС винесені з порушенням вимог законів від 24березня 1998 р. № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провад- ження», п. 19.4.2 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (яким внесені зміни до ст. 100 АПК; нині — ГПК) та Інструкції про проведення виконавчих дій (затверджена наказом Мін’юсту від 15 грудня 1999 р. № 74/5; зареєстрована в Мін’юсті того ж дня за № 865/4158) і постановленням зазначених рішень, а також відмовою державного виконавця та начальника Відділу ДВС зупинити виконавче провадження за заявою Підприємства були порушені права останнього.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2001р. у прийнятті скарги відмовлено з тих підстав, що скарга не підвідомча судам загальної юрисдикції, оскільки фактично має місце спір між двома юридичними особами, а відповідно до ст. 1 ГПК такий спір підвідомчий господарським судам. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2001 р. зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни. При цьому апеляційний суд мотивував своє рішення посиланням на ст. 121-2 ГПК (в редакції Закону від 21червня 2001р. № 2539-ІІІ), відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом.

У касаційній скарзі Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2001 р. та Апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2001 р. скасувати, а справу розглянути по суті. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Підприємство звернулося зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця і начальника Відділу ДВС, пов’язані з виконанням рішення Арбітражного (нині — Господарського) суду м. Києва від 24 квітня 2001 р.

Зі змісту ст. 121-2 ГПК випливає, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських (арбітражних) судів розглядає виключно місцевий господарський суд, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, оскільки виконання зазначених рішень судів є невід’ємною частиною судового процесу. Отже, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними й обгрунтованими, у зв’язку з чим доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування зазначених рішень. На підставі наведеного, керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Підприємства відхилила, а ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2001 р. та Апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2001 р. залишила без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком