ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
53. Судові рішення у справі скасовано, оскільки при ухваленні постанови Вищий господарський суд України не врахував, що право власності замовника на попутну продукцію і зворотні відходи, які виникли в єдиному технологічному процесі, в договорі підряду застережено не було
 
 
21 вересня 2001 р. ВАТ «Запоріжсталь» (далі — Замовник) звернулося до Арбітражного суду Запорізької області з позовом до ВАТ «Запоріжкокс» (далі — Підрядчик) про стягнення 42 млн. 672 тис. 544 грн. Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що коксовий горішок і коксовий дрібняк, які утворилися в єдиному технологічному процесі коксування вугілля, є зворотними відходами і власністю Замовника. Підрядчик позов не визнав із тих підстав, що укладеним між сторонами договором підряду передачу Замовнику попутної продукції не передбачено.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 2 листопада 2001 р. позов задоволено частково: з Підрядчика стягнуто вартість коксового горішка і коксового дрібняку на загальну суму 26 млн. 340 тис. 694 грн. У частині стягнення збитків, спричинених інфляцією, в розмірі 14 млн. 224 тис. 593 грн. та 3 % річних із вартості попутної продукції відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 грудня 2001 р. рішення Господарського суду Запорізької області від 2 листопада 2001 р. змінено в частині розподілу між сторонами судових витрат, а в решті залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 лютого 2002 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без зміни.

4 квітня 2002 р. Верховний Суд України за касаційною скаргою Підрядчика порушив касаційне провадження про перегляд постанови Вищого господарського суду України. Касаційну скаргу, яка мотивувалася різним застосуванням названим господарським судом одного й того ж положення закону в аналогічних справах, задоволено з таких підстав.

26 жовтня 1998 р. сторони уклали договір підряду (далі — Договір), за яким Підрядчик зобов’язався на свій ризик виготовити з вугільного концентрату — вугілля Замовника — кокс доменний марки КД-2 і КД-3.

Господарські суди правильно встановили, що внаслідок переробки в єдиному технологічному процесі вугілля у кокс утворюються продукти коксування, зокрема кокс доменний, коксовий горішок і коксовий дрібняк. Протягом 1999 р. внаслідок переробки вугілля Замовника Підрядчик отримав 64 985 тонн коксового горішку та 119 585 тонн коксового дрібняку вартістю відповідно 13 млн. 568 тис. 954 грн. та 12 млн. 771 тис. 740 грн.

На підставі п. 16 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473 *; далі — Типове положення) господарські суди зарахували коксовий горішок і коксовий дрібняк до зворотних відходів як такі, що не входять до переліку попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом у єдиному технологічному процесі (п. 90 Типового положення), та переліку попутної продукції в окремих галузях промисловості (додаток № 9 до Типового положення; далі — додаток № 9), і дійшли висновку, що власником цих відходів є Замовник.

Висновки господарських судів не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Питання, пов’язані з визначенням попутної продукції та її оцінкою, регламентуються Типовим положенням. Пунктом 2 постанови від 26 квітня 1996 р. № 473 Кабінет Міністрів України зобов’язав міністерства і відомства в разі потреби розробити й довести до підприємств та організацій галузеві інструкції з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) стосовно специфіки відповідних промислових виробництв, а п. 3 доручив Міністерству промисловості та Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії надавати роз’яснення щодо застосування Типового положення.

Відповідно до п. 90 Типового положення до статті калькуляції «Попутна продукція» зараховується вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам. Згідно з додатком № 9 до такої продукції належать неочищений коксовий газ, смола в газі, бензол у газі.

У листі Міністерства промислової політики України (правонаступника Міністерства промисловості України і Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України) від 14 вересня 1999 р. № 10/5-1-1578 зазначено, що коксовий горішок і коксовий дрібняк належать до попутної продукції коксохімічного виробництва, а перелік попутної продукції, наведений у додатку № 9, може бути доповнений самим підприємством. Крім того, право самостійно визначати продукцію як основну, попутну або як зворотні відходи визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318), згідно з п. 11 якого перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

На підставі пунктів 2 та 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473, Типового положення та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» Українським державним науково-дослідним вуглехімічним інститутом розроблені Тимчасові методичні рекомендації по плануванню, обліку та калькулюванню операційних витрат і собівартості продукції (робіт, послуг) на коксохімічних підприємствах (затверджені генеральним директором господарського багатопрофільного об’єднання «Укркокс”), у додатку № 5 до яких визначено, що до попутної продукції належать і коксовий горішок та коксовий дрібняк. Згідно з п. 6.1 Договору власником такої продукції є Підрядчик, який несе відповідальність за сплату податку на додану вартість від реалізації попутної продукції, одержаної при переробці вугілля.

У п. 16 Типового положення не наведено переліку зворотних відходів, а лише визначено їх як залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції. Крім того, передбачено, що ціна зворотних відходів відраховується від вартості матеріальних ресурсів. Як випливає із калькуляції коксування вугілля, Підрядчик не відраховує із вартості сировини вартість коксового горішку та коксового дрібняку як зворотних відходів, а Замовник не оплачує їх виготовлення.

Відповідно до ст. 336 ЦК підрядчик відповідає за неправильне використання наданого йому матеріалу і повинен дати замовникові звіт про його використання, а також повернути залишок матеріалу. Таким матеріалом за Договором від 26 жовтня 1998 р. є вугільний концентрат – вугілля, а не коксовий горішок і коксовий дрібняк. Статтями 336 і 338 ЦК передбачено, що залишки матеріалів та основні відходи повинні бути застережені в зазначеному Договорі.

Договір підряду між сторонами відповідає вимогам ст. 153 ЦК. Згідно з додатком № 2 до нього Підрядчик зобов’язаний щомісяця передавати Замовнику кокс металургійний розміром шматків 25 міліметрів і більше відповідно до ТУ-4 322-00190443-114-96 «Кокс доменний марки КД-2 і КД-3». Саме такий кокс (п. 2.1 Договору) та вугільний концентрат — вугілля, з якого він виготовлений (п. 4.6 Договору), є власністю Замовника. На попутну продукцію і зворотні відходи, що утворилися в єдиному технологічному процесі коксування вугілля, право власності Замовника в Договорі не застережено.

Відповідно до ст. 161 ЦК зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до норм закону, акта планування, договору. Підрядчик зобов’язання за Договором виконав: із вугільного концентрату — вугілля Замовника — виготовив кокс доменний марки КД-2 та КД-3 і передав власнику.

За таких обставин Верховний Суд України скасував рішення всіх судових інстанцій та направив справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком