ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Відповідно до міжнародно-правових угод України при судовому розгляді справи підлягають урахуванню правові наслідки засудження особи за вироками судів колишнього СРСР і союзних республік, що входили до його складу
 
 
Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17 січня 1986 р. Л. засуджено за ч. 1 ст. 117 КК УРСР до позбавлення волі строком на п’ять років. На підставі п. 2 ст. 26 КК УРСР його визнано особливо небезпечним рецидивістом, а відбування покарання йому визначено у виправно-трудовій колонії особливого режиму.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду від 14 лютого 1986 р. вирок залишено без зміни. Постановою президії цього суду від 17 червня 1998 р. вирок суду й ухвалу судової колегії змінено: виключено рішення про визнання Л. особливо небезпечним рецидивістом,КаКвідбування покарання визначено у виправно-трудовій колонії суворогоКрежиму.

Згідно з вироком Л. визнано винним і засуджено за те, що 9 грудня 1985 р. він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, із застосуванням насильства і погроз згвалтував потерпілу К.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постанови президії обласного суду у зв’язку з її незаконністю.

Висновок суду про доведеність винності Л. у вчиненні згвалтування є обгрунтованим і підтверджений сукупністю досліджених судом доказів, а його злочинні дії правильно кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 117 КК УРСР.

Як видно з вироку, засуджуючи Л. за цією статтею, суд визнав його особливо небезпечним рецидивістом, врахувавши судимість за злочин, вчинений ним у РРФСР у 1981 р.

Виключаючи з вироку і касаційної ухвали рішення про визнання Л. особливо небезпечним рецидивістом, президія Донецького обласного суду керувалася Законом від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», згідно з яким Україна не взяла на себе зобов’язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, зокрема при вирішенні питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом.

Однак, приймаючи таке рішення, президія обласного суду не зважила на те, що ст. 761 зазначеної Конвенції, якою її доповнено Законом від 28 березняК1997 р. окремим Протоколом (п. 19), передбачено враховувати вироки, постановлені судами колишнього СРСР і союзних республік, що входили до його складу.

Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що рішення Селидівського міського суду, який вироком від 17 січня 1986 р. визнав Л. особливо небезпечним рецидивістом, є обгрунтованим, а постанова президії Донецького обласного суду від 17 червня 1998Кр.К— такою, що не відповідає вимогам законодавства, і скасувала останню.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком