ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-17. Суд касаційної інстанції визнав, що викладений у судових рішеннях висновок про те, що суддя не має права на відставку за станом здоров’я, який перешкоджає виконанню обов’язків, не відповідає положенням ст.126 Конституції України, де передбачено звільнення судді з посади за заявою про відставку, і Закону України «Про статус суддів», у ч. 1 ст. 43 якого визначено умови виникнення права на відставку, в тому числі передбачено право судді на відставку за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків
 
 

У жовтні 1998 р. Л. звернувся до суду з позовом до Адміністрації Президента України, Міністерства юстиції України та управління юстиції Миколаївської області про зміну формулювання причини звільнення і визнання права на відставку. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що з 2 лютого 1995 р. він працював на посаді судді одного з районних судів Миколаївської області, і Указом Президента України від 21 квітня 1997 р. його було звільнено з посади за станом здоров’я. Однак таке формулювання причини звільнення він вважав неправильним, оскільки його визнано інвалідом II групи і відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів» він має право на відставку. Позивач просив змінити формулювання причини звільнення та визнати його звільненим з посади судді у відставку за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків.

Справа розглядалася судами неодноразово. Під час її розгляду позивач уточнив свої вимоги і просив змінити Указ Президента України, а саме зазначити, що його звільнено за станом здоров’я у відставку, та зобов’язати Міністерство юстиції України визнати за ним статус судді у відставці. Останнім рішенням Старокиївського районного суду м.Києва від 14 листопада 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського міського судувід 10 січня 2001 р., у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі Л. просив скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд виходив із того, що положення ч. 1 ст. 43 Закону «Про статус суддів», якою передбачено право судді на відставку за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконання обов’язків, суперечить ст.126 Конституції, де такої підстави звільнення судді з посади не міститься, а тому ця норма Закону не підлягає застосуванню. Крім того, суд зазначив, що позивач заяви про звільнення з посади судді у відставку не подавав, а просив звільнити його за станом здоров’я.

З такими висновками суду погодилася судова колегія Київського міського суду, залишивши рішення без зміни.

Проте цих висновків суд дійшов із порушенням норм процесуального права, зокрема статей 40, 62, 202 ЦПК. На обгрунтування своїх вимог Л. послався на те, що його було визнано інвалідом II групи і це давало йому право на відставку за станом здоров’я. Заяву про звільнення він написав згідно з наданим йому в управлінні юстиції зразком. Після звільнення йому було видано посвідчення судді у відставці та порушено питання про виплату вихідної допомоги, однак Міністерство юстиції України у виплаті відмовило, посилаючись на те, що він звільнений не у відставку. Суд доводів позивача належним чином не перевірив і оцінки наданим ним доказам не дав.

Не можна також погодитися з висновком суду про те, що відповідно до ст. 126 Конституції суддя не має права на відставку за станом здоров’я, що перешкоджає виконанню обов’язків, оскільки Конституцією передбачено лише право на відставку, а умови його виникнення визначено Законом «Про статус суддів». З урахуванням наведеного судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу задовольнила, рішення Старокиївського районного суду м. Києва та ухвалу судової колегії в цивільних справах Київського міського суду скасувала з підстав, передбачених ч. 2 ст. 336 ЦПК, і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком