ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
За наявності умислу на вбивство двох осіб умисне вбивство однієї людини і замах на життя іншої незалежно від послідовності злочинних дій підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтямиК94, 17 та п. «г» ст. 93 КК України
 
 
Вироком судової колегії в кримінальних справах Одеського обласного суду від 20 липня 1999 р. Ф. засуджено за п. «г» ст. 93 та ст. 17, п. «г» ст. 93 КК. За сукупністю цих злочинів йому визначено 13 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Постановлено стягнути з Ф. на користь потерпілої В. 450 грн. на відшкодування матеріальної і 5 тис. грн. — моральної шкоди, а також на користь Іллічівського міського територіальногоКлікарського об’єднання 683 грн., витрачених на стаціонарне лікуванняКпотерпілої.

Згідно з вироком Ф. визнано винним і засуджено за умисне вбивство й замах на умисне вбивство двох осіб, вчинені за таких обставин. Як визнав суд, 4 квітня 1999 р. Ф., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, після сварки із сусідкою В. та її знайомою А. взяв удома ніж і з метою вбити обох завдав ним два удари в обличчя й живіт В., а потім 12 ударів у різні частини тіла А., від яких вона померла в лікарні. Умисел на вбивство В. він до кінця не довів з причин, не залежних від його волі, оскільки потерпіла з місця події втекла і їй своєчасно було надано медичну допомогу.

На вирок було подано касаційну скаргу. Адвокат просив вирок змінити, перекваліфікувати дії Ф. зі ст. 17, п. «г» ст. 93 на ч. 1 ст. 101 КК і пом’якшити засудженому покарання, посилаючись на те, що в суді не добуто доказів наявності у Ф. умислу на вбивство В. і при призначенні покарання не враховано неправомірні дії потерпілої А.

Заслухавши доповідача, адвоката, думку прокурора про перекваліфікацію дій засудженого з п. «г» ст. 93 на ст. 94 КК із залишенням без зміни міри покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого Ф. злочину. Його висновки грунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Доводи адвоката про те, що суд невірно кваліфікував дії засудженого за ст. 17, п. «г» ст. 93 КК, оскільки не доведено наявності в останнього умислу на вбивство двох осіб, є безпідставними.

Як встановлено судом і об’єктивно підтверджено висновками судово-медичних експертиз, удари ножем А. та В. були завдані у життєво важливі органи — у живіт та груди.

Із показань потерпілої В. вбачається, що Ф., завдаючи їй удар у живіт, провернув ножа, а потім накинувся на А. й ударами ножа у життєво важливі органи вбив її. Свідок Ф.Г. підтвердила, що її чоловік висловлював погрози, був схвильований, а пізно ввечері вона дізналася, що він вчинив убивство.

Зазначеним доказам у їх сукупності суд дав належну оцінку й обгрунтовано визнав Ф. винним у замаху на вбивство двох осіб. Ці його дії вірно кваліфіковано за ст. 17, п. «г» ст. 93 КК. Підстав для їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 101 КК, про що просив адвокат у касаційній скарзі, немає.

Разом з тим судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала неправильною кваліфікацію дій Ф. за п. «г» ст. 93 КК, оскількиКвбивство однієї людини і замах на життя іншої незалежно від послідовностіКзлочинних дій не можуть розглядатись як закінчений злочин — вбивство двох осіб.

Враховуючи, що слідчими органами і судом не встановлено кваліфікуючихКознак убивства А., дії Ф., пов’язані з цим злочином, слід кваліфікувати заКст. 94 КК.

Безпідставними є й доводи адвоката про те, що суд призначив Ф. надмірно суворе покарання без урахування неправомірних дій потерпілої А., яка била засудженого і порізала йому руку. Зазначені обставини ретельно перевірено судом і обгрунтовано визнано такими, що не відповідають матеріалам справи.

Покарання Ф. призначено відповідно до вимог ст. 39 КК з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, даних про особу засудженого та обставин, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Враховуючи наведене судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу адвоката задовольнила частково: перекваліфікувала дії засудженого з п. «г» ст. 93 на ст. 94 КК і призначила за цим законом покарання у вигляді 11 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, передбачених ст. 17, п. «г» ст. 93 і ст. 94 КК, остаточно визначила 13 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком