ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
25. При задоволенні заяви щодо зобов’язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок, що трапився з працівником на виробництві, у разі відмови у його складенні суд своїм рішенням зобов’язує відповідача скласти такий акт за встановленою формою, а розслідування і встановлення причин нещасного випадку та складення після цього акта про нещасний випадок належить до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку. Зміст складеного акта в разі незгоди з ним роботодавця або потерпілого може бути оскаржений в установленому порядку
 
 

У листопаді 2000 р. Д. звернулася в суд із позовом до П.В. та П.С., в якому містилося прохання зобов’язати відповідачів скласти акт про нещасний випадок, що стався з нею 7 червня 2000 р. при виконанні трудових обов’язків у мініпекарні, яка належить відповідачам, де вона отримала травму руки. Посилаючись на відмову відповідачів скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1, Д. просила задовольнити позов.

Рішенням Ковельського міського суду Волинської області від 12 жовтня 2001 р. позов Д. задоволено. Зобов’язано П.В. та П.С. скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1 відповідно до Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 623; на час виникнення правовідносин було чинним у редакції постанови від 17 червня 1998 р. № 923 *; далі — Положення) із зазначенням змісту пунктів 4.2, 4.3, 6, 7, 10 цього акта.

У касаційних скаргах П.В. та П.С. просять рішення суду скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню зі зміною рішення суду по суті справи без передачі її на новий розгляд з таких підстав.

Задовольняючи вимоги позивачки про зобов’язання відповідачів скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1, суд виходив з того, що 7 червня 2000 р. позивачка отримала травму руки при виконанні трудових обов’язків за трудовим договором, укладеним між нею та власником мініпекарні П.В. Зазначений факт встановлено судом з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Разом з тим, встановивши факт отримання позивачкою травми під час роботи в мініпекарні та що саме П.В. (а не П.С.) зареєстрована у м. Ковелі як суб’єкт підприємницької діяльності (вид діяльності — випікання та реалізація хлібобулочних виробів), суд помилково поклав обов’язок зі складення акта за формою Н-1 на обох відповідачів, тоді як згідно зі ст. 25 Закону від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці» та Положенням обов’язок щодо розслідування нещасного випадку та складення акта за формою Н-1 покладається на власника.

Однак, зобов’язуючи відповідачів скласти такий акт за формою Н-1, в резолютивній частині рішення суд одночасно зазначив, якого саме змісту має бути цей акт. Суд не врахував того, що розслідування і встановлення причин нещасного випадку та складення акта за формою Н-1 належить до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку, а зміст документа в разі незгоди власника чи потерпілого може бути оскаржено відповідно до п. 29 Положення.

Доводи, які містяться в касаційних скаргах про те, що нещасний випадок з позивачкою не пов’язаний з її трудовою діяльністю, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП та п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивачку фактично допустив до роботи П.С., який керував роботою мініпекарні з відома його дружини — власниці мініпекарні. Цей факт підтверджується дослідженими судом доказами. Тому доводи скаржників про порушення судом вимог ст. 172 ЦПК є безпідставними.

З урахуванням того, що суд обставини справи встановив повно і правильно, однак допустив помилку при застосуванні норм закону, рішення суду відповідно до п. 5 ст. 334 ЦПК підлягає зміні.

У зв’язку з цим Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України змінила рішення Ковельського міського суду від 12 жовтня 2001 р., виклавши його в такій редакції: позов Д. задовольнити; зобов’язати П.В. скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що стався з Д. 7 червня 2000 р.; стягнути з П.В. на користь Д. 200 грн. за надання юридичної допомоги та 8 грн. 50 коп. державного мита.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком