ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-9. Статтею 40 ЖК України встановлено вичерпний перелік випадків, коли громадяни, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, можуть бути зняті з цього обліку, і передбачено, що таке рішення приймає орган, який виніс або затвердив рішення про взяття на квартирний облік.
 
 

У листопаді 1998 р. Г. пред’явив позов до адміністрації та профспілкового комітету орендного підприємства «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» (далі — ОП) і до Ю. про визнання незаконним спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету цього ОП від 25квітня 1997 р. в частині відсторонення його, Г., від участі в розподілі квартир у збудованому підприємством будинку в м. Львові та визнання його переважного права перед Ю. на двокімнатну квартиру в цьому будинку і вселення в дану квартиру.

Позивач зазначав, що він перебував на квартирному обліку у виконавчому комітеті Львівської міської ради (далі — міськвиконком) та в контрольному списку працівників, які перебувають на квартирному обліку в міськвиконкомі, за місцем роботи у відповідача в черзі на забезпечення житлом і як особа, котрій згідно з п. 49 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470; далі— Правила) житло мало бути виділене позачергово, мав переважне право перед іншими черговиками, зокрема перед Ю., якій при розподілі квартир було надано в збудованому будинку двокімнатну квартиру. Однак за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ОП від 25 квітня 1997 р. його було відсторонено від участі в розподілі квартир усупереч правилам ст. 43 ЖК щодо черговості надання житла.

У процесі розгляду справи ОП в квітні 1999 р. звернулось із зустрічним позовом до Г. і до міськвиконкому про визнання недійсним перебування Г. із сім’єю на обліку для поліпшення житлових умов у міськвиконкомі з 11 листопада 1993 р. та в контрольному списку працівників підприємства, які перебувають на квартирному обліку в міськвиконкомі, і зобов’язання останнього скасувати розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради від 11 листопада 1993 р. № 1328 щодо зарахування на квартирний облік Г. із сім’єю (далі — розпорядження міської адміністрації № 1328) та рішення міськвиконкому від 3жовтня 1997 р. № 592 щодо зарахування Г. з 11 листопада 1993 р. в окремий список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (далі — рішення міськвиконкому № 592).

У позовній заяві ОП вказувалося, що розпорядженням міської адміністрації № 1328 Г. на квартирний облік було прийнято з порушенням встановленого для цього порядку, а включення його за рішенням міськвиконкому №592 до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання житла, не відповідає вимогам п. 49 Правил як не передбачене умовами укладеного з Г. трудового договору, а тому ці розпорядження та рішення згідно з ч. 5 ст. 40 ЖК не могли бути підставою для перебування Г. на квартирному обліку.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 червня 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 13 листопада 2000 р., у позові Г. відмовлено, а позов ОП задоволено. Визнано недійсним перебування Г. із сім’єю на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, у міськвиконкомі з 11 листопада 1993 р. та в контрольному списку працівників цього підприємства, які перебувають на обліку в міськвиконкомі. Зобов’язано міськвиконком скасувати підпункт 32 п. 1 розпорядження міської адміністрації № 1328 про зарахування на квартирний облік Г. разом із сім’єю та рішення міськвиконкому № 592 про включення Г. в окремий список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

У касаційній скарзі Г. просив визнати помилковими судові рішення у справі у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, скасувати їх та, не передаючи справу на новий розгляд, відмовити в позові ОП і задовольнити його, Г., позов, визнати незаконним спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету ОП від 25 квітня 1997 р. в частині відсторонення його від розподілу жилих приміщень у будинку, збудованому цим підприємством.

Касаційна скарга відповідно до п. 5 ст. 334 і ст. 340 ЦПК підлягає частковому задоволенню, а судові рішення — зміні з таких підстав.

Суд установив, що Г. згідно з наказом від 11 листопада 1992 р. № 46-к у порядку переведення з роботи, яку він мав у м. Трускавці, був прийнятий на роботу у «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» (правонаступником якого є ОП) на посаду начальника з умовою (за трудовим договором) забезпечення його сім’ї житлом за місцем роботи в м. Львові згідно з п. 49 Правил.

Розпорядженням міської адміністрації № 1328 його з сім’єю взято на квартирний облік на підставі п. 13 Правил як такого, що проживає в гуртожитку, і у зв’язку з цим включено до контрольного списку працівників ОП, які перебувають на квартирному обліку в міськвиконкомі.

Рішенням міськвиконкому № 592 Г. з 11 листопада 1993 р. було включено до списку громадян, які користуються правом позачергового забезпечення житлом, з посиланням на п. 49 Правил.

До цього спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ОП від 25 квітня 1997 р. було проведено розподіл належних підприємству квартир у збудованому ним будинку в м. Львові між працівниками підприємства, які перебували в контрольному списку, в тому числі надано двокімнатну квартиру Ю., котра в цьому списку була за № 5, а від розгляду квартирного питання Г., який у контрольному списку був за № 4, вирішено утриматись. Відмовляючи в позові Г., суд виходив із того, що на час проведення зазначеного спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ОП були перешкоди в розподілі трикімнатної квартири, для одержання якої Г. перебував у черзі, а перед Ю. він не мав переваги на одержання двокімнатної квартири. При задоволенні позову ОП про визнання недійсним перебування Г. із сім’єю на обліку для поліпшення житлових умов у міськвиконкомі та в контрольному списку працівників підприємства, яких зараховано на квартирний облік у міськвиконкомі, і при покладенні на міськвиконком обов’язку скасувати прийняті з приводу квартирного обліку Г. рішення суд керувався нормами ст. 40 ЖК і послався на те, що відповідно до п. 13 Правил Г. не міг перебувати на квартирному обліку починаючи з 11 листопада 1993 р., оскільки не мав для цього трьох років постійного проживання з пропискою в м. Львові, а включення його 3 жовтня 1997 р. до списку осіб, яким житло надається позачергово, не відповідало умовам укладеного з ним трудового договору і п. 49 Правил. Проте судове рішення у справі в частині покладення на міськвиконком обов’язку скасувати підпункт 32 п. 1 розпорядження міської адміністрації №1328 про зарахування Г. із сім’єю на квартирний облік і визнання недійсним перебування його за цим розпорядженням на квартирному обліку в міськвиконкомі та в контрольному списку працівників ОП, які перебувають на такому обліку, не відповідає ст. 40 ЖК, правилами якої керувався суд. Зазначена стаття, якою врегульовано порядок перебування на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, і зняття їх із цього обліку, встановлює вичерпний перелік випадків, коли громадяни, що були взяті на облік, можуть бути зняті з нього. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 і ч. 4 ст. 40 ЖК громадяни знімаються із зазначеного обліку органами, які винесли або затвердили рішення про взяття їх на облік, у випадках подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік. Г. на час взяття його 11 листопада 1993р. на облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, не мав житла в м. Львові, куди в порядку переведення з іншого міста його було прийнято 11 листопада 1992 р. на роботу з умовою за трудовим договором забезпечення жилою площею сім’ї згідно з п. 49 Правил. Цих обставин ОП не оспорює.

Орган, який прийняв рішення про взяття Г. на квартирний облік, не вважає необхідним зняти його з обліку, міськвиконком заперечує проти позову ОП.

Суд у рішенні зазначив, що під час судового засідання було вивчено квартирну справу Г., але рішенням не встановив, що Г. при постановленні на квартирний облік подавав неправдиві відомості або що певні службові особи допускали при цьому неправомірні дії. За таких обставин при задоволенні вимог ОП у зазначеній частині суд припустився помилки в застосуванні закону.

Оскільки обставини справи щодо вимог підприємства суд установив повно, судові рішення в цій частині відповідно до п. 5 ст. 334 ЦПК підлягають зміні без передачі справи на новий розгляд з відмовою у задоволенні позову ОП щодо них. Стосовно іншої частини судових рішень підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги Г. немає.

Рішення міськвиконкому № 592 про зарахування Г. з 11 листопада 1993 р. до списку на позачергове забезпечення житлом не випливає з умов укладеного ним трудового договору про надання жилої площі згідно з п. 49 Правил, оскільки умов її надання в такому порядку цей договір не передбачав.

Г. у судовому засіданні 15 грудня 1999 р. пояснював, що при укладенні трудового договору усно було обумовлено, що йому буде надано квартиру в побудованому ОП будинку. Суд установив, що про тимчасове забезпечення Г. житлом у гуртожитку до закінчення будівництва йшлося в листі начальника Головного управління архітектури і містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 2 листопада 1993 р. Не можна вважати незаконним спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету ОП від 25 квітня 1997 р. щодо утримання від розгляду квартирного питання Г. і порушення при цьому права останнього на двокімнатну квартиру в збудованому підприємством будинку. Г. перебував у контрольному списку на черзі за № 4 на одержання в цьому будинку трикімнатної квартири. У зазначеному спільному рішенні від 25 квітня 1997 р. вказано, що розгляд квартирних питань черговиків Г. та В. затримано до прийняття рішень Личаківським районним судом м. Львова, який наклав арешт на квартири, і міськвиконкомом за листом ОП від 23 квітня 1997 р. про перегляд рішень щодо зарахування членів сімей цих черговиків на квартирний облік. Наявність названих обставин, які були перешкодою в розгляді квартирного питання позивача на засіданні профспілкового комітету та адміністрації ОП, підтверджується матеріалами справи. Тому в даному випадку мало місце не відсторонення Г. від участі в розподілі квартир, а перенесення розгляду цього питання на певний час, що не є порушенням його права на забезпечення житлом у подальшому.

Ю. перебувала на черзі на одержання двокімнатної квартири. Її чоловік Ю.О. є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС II категорії і відповідно до Закону від 28 лютого 1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на позачергове забезпечення сім’ї жилою площею. Тому надання Ю. двокімнатної квартири не порушує житлових прав Г. На підставі наведеного, керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу Г. задовольнила частково, рішення Личаківського районного суду м. Львова та ухвалу судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду в частині задоволення позову ОП про визнання незаконним перебування Г. із сім’єю на квартирному обліку в міськвиконкомі з 11 листопада 1993 р. та в контрольному списку працівників зазначеного підприємства, які потребують поліпшення житлових умов, і в частині зобов’язання міськвиконкому скасувати підпункт 32 п. 1 розпорядження міської адміністрації № 1328 про зарахування на квартирний облік Г. разом із сім’єю та рішення міськвиконкому № 592 щодо розгляду заяви Г. про включення його із сім’єю з 11 листопада 1993 р. в окремий список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, змінила, відмовила у задоволенні цих вимог. В іншій частині судові рішення залишила без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком