ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Дії особи, що супроводжувались нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень на грунті особистих неприязних стосунків, можуть кваліфікуватись як хуліганство лише в тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу до суспільства
 
 
Вироком Мінського районного суду м. Києва від 2 липня 1998 р. К. засуджено за ч. 3 ст. 206 КК на три роки шість місяців позбавлення волі та за ч. 3 ст. 222 КК на три роки позбавлення волі. За сукупністю злочинів на підставіКст.К42 КК йому остаточно визначено три роки шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 6 серпня 1998 р. вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком К. визнано винним у тому, що він незаконно, без відповідного дозволу носив холодну зброю — кортик, яким 8 грудня 1996 р., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, заподіяв З. у її квартирі легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування вироку в частині засудження К. за ч. 3 ст. 206 КК із закриттям справи на підставі п. 7 ст. 6 КПК. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Висновок суду про те, що К. вчинив особливо злісне хуліганство, не грунтується на доказах, перевірених у судовому засіданні.

Як вбачається з показань потерпілої, раніше вона протягом кількох років перебувала в шлюбі з К. і проживала разом із ним у своїй квартирі до жовтня 1996 р., після чого вони припинили відносини. 8 грудня того ж року К. прийшов до неї додому, щоб, за його твердженням, забрати своє майно. При цьому він побив її і поранив кортиком, який приніс із собою. Конфлікт міжКними, під час якого вони кричали й лаялися, відбувався в коридоріКквартири впродовж 20—25 хвилин. Проте за показаннями мешканців будинку, де сталися зазначені події, у вказаний день громадський порядок не порушувався.

Із наведеного видно, що К. не вчинив дій, які б грубо порушували громадський порядок і виражали явну неповагу до суспільства, а тілесні ушкодження своїй колишній дружині заподіяв на грунті особистих неприязних стосунків із нею.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. № 3 «Про судову практику в справах про хуліганство», дії, які супроводжувалися нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім’ї, квартирі, щодо родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, повинні кваліфікуватися за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Такі дії можуть кваліфікуватись як хуліганство лише в тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу до суспільства.

За таких обставин зазначені дії К. не можуть бути кваліфіковані як особливо злісне хуліганство. Вони містять ознаки складу злочину проти особи, передбаченого ч. 2 ст. 106 КК, справа про який порушується не інакше як за скаргою потерпілого.

Оскільки в матеріалах справи такої скарги З. немає і в судовому засіданні вона не порушувала питання про покарання К., справу щодо нього в частині вчинення зазначеного злочину закрито на підставі п. 7 ст. 6 КПК.

Висновок суду про винність К. у незаконному носінні холодної зброї грунтується на матеріалах справи, і ці дії правильно кваліфіковано судом за ч.К3 ст. 222 КК, за якою йому визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком