ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Розірвання судом шлюбу може мати місце в тому разі, коли після застосування заходів до примирення він на підставі всебічного дослідження матеріалів справи дійшов висновку, що спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими
 
 
7 травня 1998 р. Ч.І. звернувся в суд із позовом до Б.Ю. про розірвання шлюбу. Позивач зазначав, що з лютого 1994 р. він перебував із відповідачкоюКвКшлюбі, від якого 11 липня 1994 р. народилася дочка Н. Подружнє життя у них не склалося через несхожість характерів і поглядів, у зв’язку з чим між ними постійно виникали суперечки та сварки, а з червня 1995 р. вони припинили подружні стосунки і стали жити окремо. Відтоді дитина проживає з ним, а відповідачка лише періодично її відвідує. Примирення неможливе, оскільки вони втратили почуття поваги й кохання один до одного. Посилаючись на наведені обставини, позивач просив розірвати шлюб.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18 травня 1998 р. позов було задоволено і при цьому визначено, що неповнолітня Н. проживатиме з батьком. У касаційному порядку справа не розглядалась. Постановою президії Чернівецького обласного суду від 6 серпня 1998 р. рішення районного суду було залишено без зміни.

Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування всіх постановлених у справі рішень і направлення її на новий розгляд у зв’язку з порушенням вимог процесуального та матеріального закону при вирішенні спору. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, районний суд, з яким погодилася президія обласного суду, виходив із того, що сім’я сторін розпалась і відновлена бути не може. Проте такий висновок не є обгрунтованим, оскільки суд дійшов його всупереч вимогам статей 15, 30 ЦПК на підставі неповно перевірених обставин справи та дійсних взаємин сторін і з порушенням вимог статей 99, 103, 143, 172 ЦПК.

Відповідно до ст. 40 КпШС і п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» (аналогічні положення містилися й у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 серпня 1979 р. № 8 «Про судову практику в справах про розірвання шлюбу») суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Розірвання шлюбу може мати місце лише в тому разі, коли після застосування заходів до примирення суд на підставі всебічного дослідження матеріалів справи дійшов висновку, що спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими. Цих вимог закону суд не виконав, а рішення про розлучення постановив лише на підставі пояснень позивача без належної перевірки їх доказами.

Крім того, суд на порушення вимог закону не направив Б.Ю. копій позовної заяви і не запросив її для співбесіди по суті заявлених вимог та з’ясування їїКставлення до позову й можливого примирення. Натомість він призначив справу до розгляду і розглянув її за відсутності відповідачки в першому ж судовому засіданні.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та додаткових матеріалів, на час пред’явлення позову і вирішення спору відповідачка перебувала за межами України, у зв’язку з чим була позбавлена можливості скористатися правами, наданими їй законом.

Не можна погодитися з рішенням суду й у частині визначення місця проживання неповнолітньої дитини, оскільки на порушення вимог статей 15, 30 ЦПК і статей 65, 67, 69 КпШС суд не з’ясував, чи досягнуто між батькамиКзгоди з даного питання. За наявності між ними спору щодо цього вінКповинен вирішуватися з додержанням порядку, передбаченого ч. 4 ст.К69ККпШС.

За таких обставин постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням її на новий розгляд, при якому суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно з’ясувати мотиви розлучення, дійсні взаємини сторін, можливість збереження сім’ї, наявність чи відсутність між ними спору щодо місця проживання дитини і залежно від установленого вирішити спір із додержанням вимог закону.

Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України задовольнила, постановлені у справі рішення скасувала і направила останню на новий розгляд судом першої інстанції в іншому складі.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком