ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
43. Призначення покарання за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України не допускається до осіб, які за попереднім вироком були звільнені від відбування покарання через тяжку хворобу
 
 

Вироком Орджонікідзевського міського суду Донецької області від 10 вересня 2002 р. К., раніше судимого вироком того ж суду від 14 липня 1998 р. за частинами 2. 3. ст. 140 КК на три роки шість місяців позбавлення волі, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2001 р. в порядку ст. 408 КПК звільненого від відбування покарання на невідбутий строк вісім місяців 16 днів через тяжке захворювання засуджено за ст. 94 КК на сім років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК до призначеного покарання приєднано частину покарання, невідбутого за вироком від 14 липня 1998 р., і остаточно до відбування покарання К. призначено сім років п’ять місяців позбавлення волі.

У касаційному порядку справа не розглядалася. Згідно з вироком К. визнано винуватим і засуджено за те, що 13 квітня 2001 р. в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в квартирі № 44 К.А. на вул. Т. 1а, який теж знаходився у стані алкогольного сп’яніння, на грунті сварки, що виникла між ними, умисно вбив його, завдавши ударів водопровідним краном і дерев’яною палкою в життєво важливі органи. У клопотанні прокурор посилається на неправильність вироку в частині призначення засудженому покарання згідно зі ст. 71 КК за сукупністю вироків, оскільки Кримінальним кодексом України 2001 р. не передбачено застосування ст. 71 КК у разі, коли за попереднім вироком мало місце звільнення від покарання через тяжку хворобу, і просить у цій частині вирок змінити. Про це порушено питання й у поданні суддів.

Перевіривши матеріали справи, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку про необхідність задоволення клопотання і зміни вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Так, порядок повернення осіб, звільнених від відбування покарання відповідно до ст. 408 КПК, урегульовано ч. 4 ст. 84 КК, згідно з якою засуджений направляється для подальшого відбування покарання лише у випадку його одужання. Інших умов законом не встановлено. Як вбачається з вироку Орджонікідзевського міського суду від 10 вересня 2002 р., К. страждає на відкриту форму туберкульозу, що вказує на відсутність підстав для повернення засудженого для відбування покарання за попереднім вироком.

Кримінальним кодексом України 2001 р. не передбачено застосування ст. 71 у разі, коли за попереднім вироком мало місце звільнення від покарання через тяжку хворобу. Тому суд неправильно застосував кримінальний закон, не маючи підстав для призначення К. покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК. За таких обставин Верховний Суд України вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2002 р. щодо К. змінив і виключив з нього рішення про часткове приєднання К. на підставі ст. 71 КК невідбутої частини покарання за попереднім вироком та визнав К. засудженим за ст. 94 КК на сім років позбавлення волі.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком