ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, помилково визнано наглядною інстанцією заподіяним у стані мнимої (уявної) оборони і перекваліфіковано на ст. 104 КК України
 
 
Вироком Києво-Святошинського районного суду від 20 жовтня 1997 р. Б. засуджено за ч. 3 ст. 101 КК на шість років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму. Ухвалено стягнути з Б. на користь потерпілої К. 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 14 січня 1998 р. вирок залишено без зміни. Постановою президії цьогоКсуду від 10 вересня 1997 р. судові рішення змінено — дії Б. перекваліфіковано на ст. 104 КК, за якою йому призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі в колонії-поселенні для осіб, які вчинили умисні злочини.

З урахуванням внесених у вирок змін Б. визнано винним в умисному заподіянні В. тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні межі мнимої оборони, внаслідок якого сталася смерть потерпілого. Як установив суд, злочин вчинено за таких обставин.

22 квітня 1997 р. приблизно о 21-й годинi, розпиваючи спиртне у власному будинку із запрошеними ним Ш. та В., Б. показав їм рушницю. Через деякий час він запропонував гостям іти додому, а оскільки вони продовжували сидіти, став висловлювати невдоволення, вступив у суперечку з В. і на прохання останнього дати рушницю зробив постріл у стелю. Гості вийшли з будинку, але потім В. повернувся на кухню, де з рушницею знаходився Б., і почав до нього підступати. Попередивши В., щоб той не наближався, бо він стрілятиме, Б. почав відступати у ванну кімнату, звідки вистрелив у В., заподіявши йому сліпе дробове вогнестрільне поранення живота, від якого 30 кв ітня 1997 р. сталася смерть потерпілого.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постанови президії Київського обласного суду. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Висновок наглядної інстанції про те, що Б. заподіяв В. тяжкі тілесні ушкодження, перевищивши межі мнимої оборони, не грунтується на матеріалах справи.

Незважаючи на непослідовність показань Б., даних ним на різних стадіях попереднього слідства, а також у суді, жодного разу він не стверджував, що потерпілий становив для нього реальну загрозу, погрожуючи життю або здоров’ю, чи посягав на його власність, тобто що в дійсності або в його уяві мало місце суспільно небезпечне посягання, захищаючись від якого він зробивКпостріл.

Зокрема, під час попереднього слідства Б. спочатку заявив, що не може назвати причину вчинення пострілу у В., а потім почав стверджувати, що зробив постріл автоматично, коли В. повернувся до нього обличчям, пізніше, а також у суді, — що постріл стався випадково в той момент, коли В. почав тягнути і викручувати рушницю.

Цим показанням суд першої інстанції дав всебічну і правильну оцінку й обгрунтовано спростував твердження Б. про те, що В. виривав у нього рушницю, взявши до уваги в сукупності з іншими доказами висновки судово-балістичної та судово-медичної експертиз, згідно з якими постріл у В. було вчинено з відстані 1,6—5 метрів.

Ніхто з допитаних у справі свідків (ні дружина Б. — Б.Т., ні його друг Ш.) не засвідчив, що В. того вечора поводився агресивно чи спровокував конфлікт. За показаннями Ш., все було спокійно доти, поки Б. не взяв у руки рушницю і не почав їх виганяти, у зв’язку з чим В. повернувся, щоб заспокоїтиКйого.

Наведені об’єктивні обставини події, враховуючи присутність на місці останньої близьких Б. людей — його дружини і друга, які не вжили запобіжних заходів за власною ініціативою і до яких сам Б. також не звернувся за підтримкою, свідчать про відсутність суспільно небезпечного посягання чи реальної загрози його вчинення.

Таким чином, за наведених обставин у Б. не було достатніх підстав припускати можливість нападу, його життю і здоров’ю, іншим охоронюваним законом правам та інтересам не загрожувала безпосередня небезпека, а його поведінка була обумовлена перебуванням у нетверезому стані, тому висновок президії обласного суду про перебування Б. у стані мнимої оборони не грунтується на матеріалах справи.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком