ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
66. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно
 
 
Вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2001 р. К. засуджено за ч. 3 ст. 186 КК на п’ять років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК — до штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., а остаточне покарання відповідно до ст. 70 КК визначено у виді позбавлення волі строком на п’ять років. На підставі ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. Згідно зі ст. 76 КК його зобов’язано: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу цих органів, періодично з’являтися в зазначені органи для реєстрації.
В апеляційному порядку справа не розглядалась. Згідно з вироком суду К. засуджено за те, що він 9 серпня 2001 р., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проник у житло і відкрито викрав майно, що належало С., на загальну суму 630 грн. Крім того, К. відкрито заволодів паспортом громадянина України та важливим особистим документом — тимчасовим посвідченням, виданим С. замість військового квитка. У касаційному поданні заступника прокурора м. Києва порушено питання про скасування вироку щодо К. і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного покарання.

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України касаційне подання задовольнила з таких підстав. Суд першої інстанції при визначенні засудженому покарання за сукупністю злочинів неправильно застосував кримінальний закон. Так, визначаючи К. за сукупністю злочинів остаточну міру покарання шляхом поглинення штрафу позбавленням волі, суд порушив вимогу ч. 3 ст. 72 КК, згідно з якою основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів та вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Зазначена обставина відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Виходячи з наведеного колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнила, вирок скасувала, а справу направила у той же суд на новий розгляд зі стадії судового слідства.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком